Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних ігрових проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до гри, яка мимоволі блиснула, немов невелика яскрава зірка серед великої кількості анонсів ще у минулому році на конференції корпорації EA перед самою E3 2017. Тоді автор даного ігрового проекту – Юсеф Фарез переповнений емоціями пообіцяв усім незабутній кооперативний experience, від якого можна було отримати задоволення разом з друзями, сидячи на дивані за екраном телевізора.
 З того часу гра привабила до себе увагу багатьох гравців, але на цьому радісному факті все не завершилося. Адже вже через кілька місяців, точніше кажучи, сьомого грудня минулого року під час відомої церемонії The Game Awards 2017 містер Фарез вдруге нагадав усім глядачам про власну гру, паралельно продемонструвавши на весь світ своє ставлення до Оскару, цитуємо його слова: "Fuck the Oscar!". Тож, давайте розглянемо детальніше, що являє собою ця новинка та чи заслуговує її автор на завітну золоту статуетку.
 Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя A Way Out – це комп’ютерна гра в жанрі Action-adventure розроблена швецькою студією Hazelight Studios та видана при підтримці американської корпорації Electronic Arts 23 березня 2018 року на PC, PlayStation 4 та Xbox One. Сюжетні події гри розгортаються у сімдесятих роках минулого століття, а головними героями історії є два чоловіки - сорока трьох річний Вінсент Моретті та тридцяти шестирічний річний Лео Карусо. І якщо перший протагоніст завжди вирізнявся своїм холодним і розважливим підходом до вирішення більшості проблемних ситуацій, що вкупі з ретельним плануванням та дисципліною дозволило йому легко виплутуватися з халеп.
 А от про другого такого взагалі не скажеш, адже він був з тих про яких зазвичай кажуть: Діють за сценарієм "Act first, ask questions later", що вкупі з його запальним характером та надмірною впевненістю у власних вчинках призводило до непередбачуваних результатів. Що може об’єднувати цих двох настільки різних персонажів спитаєте ви, нібито на перший погляд у них взагалі немає нічого спільного. Єдиним фактором чи обставиною, яка пов’язує цих героїв є місце, в якому обидва опинилися в результаті власних протиправних дій і багаточисленних злочинів.
 Описується воно всього одним влучним словом – в’язниця. Загриміли за грати Вінсент і Лео надовго на цілих чотирнадцять та вісім років відповідно. Незважаючи на цей неприємний факт, ні один з них не планував залишатися за гратами. Тож, спочатку познайомившись волею випадку, а згодом об’єднавшись в команду вони вирішують вибратися на волю та помститися одному мафіозі на ім’я Харві, з яким у кожного з них персональні рахунки. Такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду технічних і геймплейних особливостей даного ігрового проекту.
 Як вже зазначалося раніше ця гра, як і Brothers: A Tale of Two Sons є виключно кооперативною - розрахованою на двох гравців, тож пограти в неї одному у вас не вийде. На щастя, це не є дуже великою проблемою, адже її достатньо придбати лише раз і в цьому випадку ваш напарник отримає спеціальну гостьову версію, не заплативши за неї жодної копійки. В ній, правда, буде деактивована можливість отримувати ачівменти, але окрім цього інших суттєвих відмінностей від повної версії ми не помітили.
 Сюжет гри представляє з себе невелике, простеньке, місцями клішоване п’яти чи шестигодинне road movie з насправді несподіваним фіналом. Протягом проходження якого на вас чекає низка різноманітних і різнопланових ситуацій, з яких доведеться виплутуватися разом. Інколи розробники навіть надають вам вибір, створюючи тим самим певну не лінійність проходження тих чи інших сюжетних глав. Як приклад, будь-то в певний момент можливість подолати міст повний копів, котрі шукають вас, тихенько прокравшись під ним або запозичивши один з найближчих патрульних автомобілів і проїхавшись через встановлений кордон – дрібниця, але приємно.
 На жаль у гри є кілька суттєвих мінусів які частково псують усі враження. І першим з них є певні технічні проблеми, котрі виражаються у багах та глюках. Наприклад, інколи не спрацьовують деякі внутрішньо ігрові скрипти, від чого потрібно перезавантажувати найближчий сейв. Особливо неприємно, коли переривається Інтернет з’єднання з товаришем, що для кооперативного проекту вельми критично. Другою проблемою є вельми повільний темп сюжетного оповідання притаманний швидше першій половині гри, від чого у перші години мимоволі можна занудьгувати.
 Останньою проблемою є наявність у сюжеті, так званих, кліше і їх тут, правду кажучи, вистачає. Якщо ви добре знайомі з кінофільмами вісімдесятих і дев’яностих років, то деякі з внутрішньо ігрових ситуацій не стануть для вас сюрпризом. Вам передають привіт "The Shawshank Redemption", "Scarface" та інші культові хіти тогочасного кінематографу. Загалом A Way Out вийшов непоганим кооперативним проектом, враховуючи той факт, що останнім часом файних представників цього жанру днем з вогнем не знайдеш.
 Він такий собі міцний середнячок, котрий з одного боку багато зірок з неба не хапає, Оскар за виконану роботу її автору точно не світить, а з іншого пожурити його є за що. Купувати цю гру чи ні, як завжди вирішувати лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
