Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до одного з продуктів фінської ігрової промисловості. Після шаленого успіху Max Payne 2 розробники прийняли рішення спробувати свої сили у новому жанрі. Анонсувавши свій новий IP на виставці E3 2005, спочатку планувалося, що гра повинна побачити світ у найближчі пару років, але, як це зазвичай буває, проект потрапив у середовище виробничого пекла і навколо нього запанувала атмосфера інформаційної тиші.
 Гравці з нетерпінням чекали новин, але протягом довгих тридцяти шести місяців про його долю взагалі не було нічого відомо. І от вже у 2008 році студія почала поступово розкривати інформацію, спочатку продемонструвавши усім новий трейлер і розповівши про багаточисленні джерела натхнення, серед яких були відомі кінострічки жанру містики та жахів. Ще через дванадцять місяців з’явилися перші записи геймплею, а разом з цим стало відомо про орієнтовну дату виходу. Яким же врешті-решт вийшов новий ігровий проект після п’яти років кропіткої розробки - зараз ви про все дізнаєтеся.
 Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Alan Wake – це комп’ютерна гра в жанрі Third-person shooter, Action-adventure, Survival horror розроблена фінською студією Remedy Entertainment та видана при підтримці американської корпорації Microsoft Game Studios чотирнадцятого серпня 2010 року ексклюзивно на Xbox 360. Версії для персональних комп’ютерів довелося чекати більше двадцяти чотирьох місяців, точніше кажучи, аж до шістнадцятого лютого 2012 року. Сюжетні події гри розгортаються в межах тихого американського містечка Bright Falls, а головним героєм історії є звичайний письменник на ім’я Алан Вейк.
 Як він взагалі погодився їхати у таку глибинку? Відповідь на це питання криється у короткій передісторії. Сказати, що завдяки своїм багаточисленним творам протагоніст став справжньою американською знаменитістю – це нічого не сказати. Написаний ним трилер під назвою "Alex Casey", присвячений пригодам нью-йоркського копа, без перебільшення, став справжнім бестселером за кілька місяців з моменту появи на полицях книжкових магазинів. На фоні шаленого успіху, Алан не зупинився, а навпаки продовжив творити у своїй невеликій квартирі посеред Нью-Йорка і вже через деякий час презентував продовження історії, котре розтягнулося на цілих п’ять книг.
 Збірник з шести творів розходився, немов гарячі пиріжки, займаючи топи чартів продажу літературних творів, приносячи головному герою купу грошей. Не дивно, що після цього на нього чекали лише багаточисленні телевізійні інтерв’ю та зустрічі з шанувальниками, організовані за участі його хорошого друга та персонального агента - Баррі Уілера. Але це, як кажуть, лише одна сторона медалі, оскільки з іншого боку уся ця кропітка робота над творами та зустрічі не пройшли повз Алана безслідно.
 Він часто повертався з них у нетверезому стані з вельми кепським настроєм, додайте до цього зірваний розпорядок дня разом з деякими проблемами зі здоров’я, як наслідок, постійного сидіння за друкарською машиною безсонними ночами і отримаєте зовсім неприємну картину. На деякий час знеболюючі пігулки стали для нього найкращими друзями, як і для славнозвісного Макса Пейна. Такий кепський стан протагоніста взагалі не подобався його дружині, котра працювала професійним фотографом.
 Незважаючи на деякі конфліктні ситуації та сварки, їй таки вдалося вмовити чоловіка відправитися з нею у відпустку. Так-би мовити на кілька тижнів залишити все позаду, забути заставлені автомобілями галасливі вулиці Нью-Йорка, закриту квартиру разом з купою актуальних проблем і просто відпочити. Це на її думку, неабияк допоможе протагоністу зібрати себе до купи та успішно подолати творчу кризу. Тож, Алан разом з Еліс, швидко зібравши усі необхідні речі, відправилися на власному авто у заплановану подорож.
 Прибувши у місце призначення та успішно взявши ключі, щаслива пара попрямувала до невеликого будиночку розташованого на березі озера. Не встигли обидва спокійно поселитися у приміщенні, як між ними раптово спалахнула сварка. Розлючений і незадоволений Алан вибіг на вулицю, але почувши крики дружини, швидко повернувся назад і знепритомнів. Прийшов до тями він лише через тиждень після вище описаних подій у власному сильно розбитому авто на краю обриву, поряд зі сторінками твору, який він збирався написати.
 Крім сильної мігрені в його голові крутилася лише одна думка, що чорт забирай тут сталося? Ситуація ще й ускладнювалася наявністю неподалік невідомих містичних створінь оповитих темрявою з голови до ніг, неначе у справжньому фільмі жахів. Тепер головному герою потрібно буде врятуватися, знайти свою дружину та загалом розібратися у цій складній ситуації. Такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду гейплейних і технічних особливостей даного ігрового проекту.
 І відразу хочеться сказати наступне усім фанатам серії Max Payne, якщо ви очікуєте в цій грі таких самих динамічних перестрілок з використанням механіки Bullet Time, як і попередньому проекті фінської студії, то сміємо вас розчарувати, такого бадьорого екшену тут й близько немає. Алан Вейк хоч і письменник, але незважаючи на цей факт, вміє за себе постояти. Він файно користується вогнепальною зброєю: починаючи з простого револьвера чи помпової рушниці, а закінчуючи мисливською гвинтівкою і світло-шумовими гранатами.
 Найважливішими речами в інвентарі головного героя є його кишеньковий ліхтарик та спеціальний пістолет з сигнальними ракетами. Справа в тому, що майже всі супротивники оповиті темрявою і невразливі до будь-яких пострілів. Тож, спочатку їх потрібно буде ослабити, заблищавши їм очі ледь не до смерті, а після спаду темної аури нашпигувати свинцем - привіт Alone in the Dark. Розробники повністю відмовились від стандартної механіки лікування головного героя, притаманної деяким їхнім попереднім ігровим проектам.
 Протягом проходження сюжету ви не зустрінете жодної аптечки, натомість, протагоніст автоматично регенерує здоров’я, стоячи у світлі. Тож, помітивши поблизу стаціонарний ліхтар чи дизельний генератор, варто стрімголов мчати у їх напрямку, більш безпечних зон ви не знайдете, зважаючи ще й на те, що супротивники не будуть стояти на місті, а залюбки відправлять Алана на той світ кількома ударами. На превеликий жаль, були у грі є кілька суттєвих мінусів. І першим є доволі зім'яте сюжетне оповідання.
 До фіналу четвертої глави, вам майже не дають жодних відповідей на багаточисленні питання, котрі виникатимуть під час проходження. Відома буде лише ціль Алана – знайти і врятувати власну дружину, а от чому вночі коїться така чортівня, дізнаєтеся пройшовши десь 65-70% гри. Другим мінусом залишається відносно невелика різноманітність наявних супротивників. Якщо на початку гри боротися з усіма темними створіннями було ще цікаво, то ближче до фіналу банально ставало нудно, адже ви зустрічали на своєму шляху одних і тих самих опонентів озброєних серпами, лопатами, сокирами і бензопилами.
 В цілому Alan Wake вийшов вельми суперечливим ігровим проектом, який влучно можна охарактеризувати всього одним відомим висловом: «Ні риба, ні м'ясо». Складається таке враження, що розробники вирішили погнатися за двома зайцями і в результаті не спіймали жодного. Шутерна механіка виглядала слабкішою у порівнянні з попередніми проектами студії, а містична атмосфера жаху і темні супротивники, відверто кажучи, не могли налякати так сильно тих, хто вже пережив увесь жах разом з некроморфами із Dead Space, зомбі із Resident Evil чи пекельними демонами із Doom.
 Як ви знаєте, п’ятнадцятого травня 2017 року гра зникла з магазинів цифрової дистрибуції Steam та Xbox Live і придбати її офіційно більше не є можливим. Маємо надію на те, що колись вона знову з’явиться у відкритому продажі, а поки цього не сталося, ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
