Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних проектів ігрової індустрії та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до оригінальної Assassin’s Creed. Вперше про новий IP корпорації Ubisoft під час міжнародної виставки E3 2006, яий тоді заінтригував багатьох гостей. Майбутня новинка була чимось схожа на ще одну популярну серію, а саме Prince of Persia. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Assassin’s Creed – це комп'ютерна гра в жанрі Action-Adventure, Stealth розроблена канадською студією Ubisoft Montreal та видана компанією Ubisoft далекого тринадцятого листопада 2007 року на Xbox 360 та PlayStation 3.
 Починаючи з квітня 2008 року, усі володарі PC отримали можливість зануритись у ігровий процес нової та несподіваної для усіх гри. Основні сюжетні події розгортаються у двох різних епохах – сьогоденні, точніше у 2012 році та в епосі кривавих хрестових походів, котрі розкривають нам історію масштабного Третього з них та дають змогу побачити невелику частину тих подій. Вже з перших хвилин гри ми вживаємося у роль Дезмонда Майлса – молодого бармена, що все життя жив у відчуженні від власних батьків та друзів.
 Одного разу його прямо з бару викрадають представники наукової корпорації "Abstergo Industries". Можливо головний герой заборгував голові корпорації мартіні, чи директору на стільки сподобалися зроблені коктейлі, що він вирішив добровільно-примусово взяти Майлса персональним барменом ради директорів. Насправді, прокинувшись Дезмонд Майлс знаходить себе посеред лабораторії в компанії не дуже привітного доктора Уоррена Відіка та його помічниці Люсі Стіллман.
 Після словесної перепалки, перед головним героєм ставлять ультиматум – або він допомагає корпорації протягом тижня добути потрібну інформацію, або в іншому випадку його чекає смерть. Не довго роздумуючи, Дезмонд погоджується з пропозицією та його поміщають в незвичну машину під назвою "Анімус", що може розшифровувати людську ДНК і демонструвати картину історії далеких пращурів, їхні спогади, емоції та ситуації, котрі вони переживали у далекому минулому. І ось машина починає працювати, а ми переносимося у 1191 рік в образі Альтаїра ібн Ла-Ахада молодого майстра-ассассіна, що разом з своїми братами по ремеслу - Кадаром та Маліком Аль-Саїфом проникає до священного Храму розташованого в Єрусалимі.
 Перед ним стоїть важливе завдання - знайти та принести своєму наставнику таємничий артефакт. Добре підготовлений ассассін, гарячкує та в пориві власної самовпевненості починає робити купу помилок. Спочатку він забирає життя невинного старця, що стояв на його дорозі, незважаючи на вмовляння своїх колег не робити цього. Потім Альтаїр розкриває себе перед тамплієрами та їх верховним магістром – Робером де Сабле в надії швидкої розправи. Не складно здогадатися, що в результаті усіх своїх дій наш майстер-ассассін виставляє себе скоріше дурнем, аніж професійним вбивцею і, як наслідок, повністю провалює завдання, залишаючи своїх колег на вірну смерть.
 Повернувшись до штаб-квартири, чи правильніше буде сказати до домівки ордену ассассинів - гірської фортеці Масіаф розташованої в Сірії, головний герой приходить з пустими руками та вибаченнями до учителя братства - Аль-Муаліма. Очікувавши він свого найкращого учня іншого результату, наставник дуже незадоволений та починає вичитувати свого учня за всі провини. Несподівано до кімнати прибігає покритий кров'ю Малік, який приносить бажаний артефакт та починає критикувати Альтаїра за поспішність і звинувачує його в смерті молодшого брата – Кадара.
 Посеред розмови усіх перериває посланець, що приносить звістку про штурм міста тамплієрами. Не довго роздумуючи, головний герой відправляється на захист своєї домівки та заманює Робера разом з армією в заздалегідь розставлену пастку. За рахунок власної необачності верховний магістр тамплієрів втрачає майже усю армію, а Масіаф залишається в руках ассассинів. Незважаючи на успіх у битві, Альтаїру не щастить, а Аль-Муалім не прощає йому раніше зроблених помилок, що призвели до таких трагічних наслідків для братства.
 Він порушив три ключові правила: забрав життя невинного, розкрив себе перед ворогом та поставив під загрозу весь орден, а значить зганьбив себе і повинен поплатитися за це власним життям. Хоч більшість братів бажали смерті Альтаїру, але цього не сталося, натомість Аль-Муалім розжалував його в званні і знову зробив новачком, що вперше прийшов до ордену. Відтепер в обмін на помилування, головний герой повинен забрати життя дев'ятьох тамплієрів, відновити власну честь, гідність та звання в очах інших учасників братства.
 Протягом проходження основного сюжету ви будете поступово дізнаватися історію життя Дезмонда Майлса, роль корпорації "Abstergo Industries", Люсі Стіллман та Уоррена Відіка у цьому досліді. Паралельно з цим, з кожною новою ланкою ДНК розкриються пригоди Альтаїра, під час яких ви відвідаєте столицю Сирії – Дамаск, прогуляєтесь найбільшим портовим містом-фортецею Акрою тільки що захопленою хрестоносцями та зазирнете на вулиці Єрусалима. Ігровий процес гри був досить незвичним, адже, прибувши в місто, спочатку ви повинні були роздивитися його вулиці з так званих точок огляду, а потім вже приступати до виконання основних і другорядних завдань.
 Перед тим, як влаштовувати замах, ви повинні знайти якомога більше інформації про власну ціль, підслуховуючи розмови міської варти і городян, поцуплюючи важливі документи з кишень гонців, вибиваючи відомості силою чи виконуючи завдання інформаторів. Отримавши усю інформацію і доповівши її голові бюро братства ассассінів, ви могли приступати до ліквідації цілі. Зазвичай Альтаїр міг розправитися з ворогами, не піднімаючи тривоги, за допомогою скритого клинка чи метальних ножів, а у разі відкритого протистояння з декількома ворогами використовував меч чи короткий кинджал.
 Хоча не завжди обов'язково було битися зі стражниками, іноді простіше просто втекти від них і сховатися у найближчому стозі сіна. Звісно були у нового IP і декілька суттєвих недоліків. Центральними з них були відсутність великої кількості другорядних завдань та їх одноманітність ігрового процесу. Врятувавши усіх мешканців і підвищивши рівень синхронізації до максимуму в першій половині гри, зникає потреба проходити другорядні завдання, адже вони банально втрачали власну актуальність.
 Окрім цього можна було побігати вулицями, позбирати заховані прапори та пополювати на тамплієрів, але цього було не достатньо, щоб змусити вас досліджувати всі закутки міста, аніж одразу приступати до проходження основних сюжетних завдань. В цілому Assassin’s Creed вийшов непоганою грою з цікавим сюжетом, гарно опрацьованими персонажами, ігровим всесвітом. Цей проект став надійним фундаментом для всіх подальших ігор серії, за що можна сказати команді розробників велике дякую. Купувати цю гру чи ні, як завжди вирішувати вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску.
|
