Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд класичних ігрових проектів та цього разу вирішили привернути вашу увагу якраз до одного з них. Для когось наступна інформація може стати справжньою новиною, але не лише один відомий багатьом американський шпигун - Вільям Джозеф Бласковіц на прізвисько "Бі-Джей" у свій час протистояв секретним нацистським окультними організаціям, постійно зриваючи тут і там їхні плани зі створення надпотужної зброї чи пошуку могутніх потойбічних артефактів, котрі без проблем могли б змінити хід Другої світової війни.
 Серед борців з нацистами знайшлося місце і для таємничої міс, яка особливо не полюбляє ані сонячне світло, ані воду. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя BloodRayne – це комп’ютерна гра в жанрі Third-person shooter, Action-adventure, Hack and slash розроблена американською студією Terminal Reality та видана при підтримці корпорацій Majesco Entertainment п’ятнадцятого жовтня 2002 року на PlayStation 2, Xbox та GameCube. Релізу PC версії довелося чекати трошечки більше дванадцяти місяців, точніше аж до тринадцятого листопада 2003 року.
 Сюжетне оповідання розгортається на початку тридцятих років минулого століття навколо молодої зеленоокої дівчини з довгим рудим волоссям на ім’я Мері Галло. Мало фактів збереглося про її дитинство, з тих крихт інформації, яка дійшла до наших днів, стає зрозуміло лише те, що у 1932 році вся родина головної героїні загинула від рук її рідного батька – стародавнього вампіра Антоніо Галло, відомого у вузьких колах, як "Lord Kagan". З того часу юна міс, котрій дивом пощастило залишитися в живих, присягнула собі за будь-яку ціну відшукати і помститися таткові за його криваве діяння.
 Через деякий час пані у червоно-чорному корсеті потрапила у поле зору таємничої організації "Brimstone Society" - головним завданням якої протягом сотень років залишався захист всього людства від надприродних загроз, потойбічних катаклізмів чи паранормальних явищ. Її персона зацікавила керівництво секретної спільноти не просто так, а через кілька яскравих особливостей. Справа в тому, що міс Мері є дампіром, тобто наполовину вампіром, наполовину людиною. З одного боку вона запозичила від перших надлюдську силу, швидкість, спритність і витривалість, а з іншого боку її людська частинка надала краплинку імунітету.
 Наприклад, якщо для звичайного вампіра вода, сонячне світло або освячені предмети є смертельною загрозою і від контакту з ними він відразу відправляється на той світ, то для головної героїні ці речі несуть трохи менше шкоди, але при цьому викликають значний дискомфорт. Для неї скупатися у річці – це теж саме, що й на декілька секунд пірнути у сильнодіючу кислоту, а постояти під сонцем – значить отримати значні опіки тіла. Надзвичайно боляче і зовсім неприємно, хоча все-таки краще за миттєву смерть.
 Тож, отримавши офіційне запрошення від спільноти, Мері погодилася стати учасником секретної організації під псевдонімом Рейн та повністю присвятити себе боротьбі зі злом. Вона отримала посаду агента з кодовою назвою "Agent BloodRayne" та, як це часто буває, перше тестове завдання, так-би мовити на профпридатність не змусило себе довго чекати. І от вже за декілька днів головна героїня разом з іншою дампіршою на ім’я Мінс попрямували до невеликого містечка Mortton штату Луїзіана.
 Основною причиною їхнього візиту стали непоодинокі чутки про невідомих павукоподібних створінь та паразитичну інфекцію, котра охопила ледь не всіх жителів, перетворивши їх у ходячих мерців. Хоч загалом завдання проходить успішно - обом агентам вдається здолати декілька десятків мутантів, врятувавши при цьому поодиноких місцевих, яким пощастило вижити та винищити під корінь кілька джерел зарази. Незважаючи на цей радісний факт, фінал операції ледь не стає для Рейн справжнім провалом, а її життя фактично опиняється на волосинці.
 Скільки ж раз попереджали не тягнути руки до усіляких блискучих предметів, якщо навіть дуже сильно хочеться їх помацати - от нічому ці герої не вчаться. На щастя, Мері вижила серед небезпечних трясовин тієї ночі та більш-менш цілою повернулася до штабу. З того часу пройшло цілих п’ять років. За цей період молода пані встигла набратися досвіду та виконати декілька десятків завдань для своїх роботодавців. На дворі наступив 1938 рік, а на горизонті стрімко набирала обертів нова світова загроза.
 Згідно інформації нещодавно зібраної агентами "Brimstone Society" на території нацистської Німеччини було сформовано декілька спеціальних дивізій СС, направлених на пошук різноманітних старовинних артефактів, вивчення окультизму і чорної магії. Особливу увагу та водночас занепокоєння викликала одна з елітних фракцій ворога іменована "Gegengeist Gruppe" скорочено "G.G.G.", очільником якої став відомий серед військової верхівки нацистів Gegengrupenführer - Юрген Вульф.
 Вже не перший місяць представники цієї організації активно займалися археологічними розкопками на території Аргентини. Вони кинули на це дійство майже усі сили, величезну кількість грошей, важкої техніки, залучивши до робіт сотні солдат, але кінцева мета їхнього пошуку й досі залишається секретом. Цього разу Рейн отримує завдання повністю ліквідувати ворожу фракцію, розправитися з високоповажними офіцерами та, якщо вийде, забрати з під носа нацистів унікальний артефакт. Не гаючи часу, головна героїня бере з собою деяке спорядження разом зі списком цілей та прямує до однієї з секретних баз Третього Рейху.
 Один дампір проти цілої армії – такою є сюжетна зав’язка, а далі ми традиційно переходимо до огляду технічних і гемплейних особливостей даної гри. Хтось справедливо зауважить, що це фактично самовбивча місія. Може для звичайної людини й так, а для Рейн щось на кшталт простої прогулянки нічним парком. Хай вас не вводить в оману її зовнішність, не зважаючи на свій вік, ця міс вміє користуватися різними видами зброї не гірше за професійних солдатів. Серед арсеналу знайдеться місце для пари пістолетів, помпових рушниць, пістолетів-кулеметів, протипіхотних гранат разом з динамітом та важкого озброєння, наприклад, протитанкового гранатомета.
 У разі нестачі боєзапасу Мері без вагань кинеться у ближній бій та усього кількома влучними ударами двох гострих, мов бритва, мечів покінчить з будь-яким супротивником. Крім цього вона володіє кількома вампірськими здібностями, які є зовсім не зайвими і не раз стануть у нагоді в скрутних ситуаціях. Нічний зір надасть можливість бачити аури всіх живих створінь у темряві та показуватиме розташування головної цілі на ігрових локаціях. Уповільнення часу дозволить ще ефективніше ухилятися від ворожих куль і деяких атак ближнього бою.
 Фокусування зору, котре являє собою щось схоже на снайперський режим спростить ведення вогню з дальніх дистанцій. Врешті-решт останнім, але не менш корисним вмінням є Blood Rage. Заповнивши спеціальну шкалу Рейн на короткий період часу впадає у режим люті, за рахунок чого усі її атаки ближнього бою стають надзвичайно потужними. В цьому стані вона здатна за секунди розкришити будь-кого на маленькі шматки: звичайних солдат, елітного офіцера чи одного з босів. Вампірів краще взагалі не дратувати, тому що потім буде зовсім не до жартів.
 У декого може скластися враження від прочитаного, що головна героїня немов, якийсь невразливий супермен, здатна однією своєю присутністю змітати цілі армії. Насправді все не так райдужно і просто, як здається на перший погляд. Гра ні на крок не відставала від трендів початку двохтисячних та була доволі хардкорною. Супротивники ні разу не піддавалися вам у бою, часто зустрічали незвану гостю великими добре озброєними групами, а при слушній нагоді відразу намагалися оголосити тривогу чи викликати підкріплення.
 Інколи вам взагалі не давали права на помилку, оскільки відправити протагоніста на той світ було легше легкого. Зловили автоматну чергу, гранату чи ворожий постріл з панцерфауста чи панцершрека – ласкаво просимо на початок рівня, оскільки відсутня можливість швидкого зберігання прогресу у рамках місії. Звісно рівень здоров’я дозволялося відновити за рахунок єдиного ресурсу - людської крові. Як добре, що база налічувала не один десяток солдат, якими Рейн не проти була поживитися. В цьому їй на допомогу приходив ще один гаджет – наручний гарпун, котрий вона мабуть позичила у Скорпіона із відомої серії Mortal Kombat.
 Так і хочеться подумки повторити знамениту фразу, притягуючи до себе чергового нациста: "GET OVER HERE!". Окреме дякую хочеться сказати композитору гри - Кайлу Річардсу за чудові музичні саундтреки, котрі влучно доповнювали загальну атмосферу кожного рівня та придавала напруженим бійкам ще більшої динаміки. Єдиною невеликою претензією до гри є те, що Рейн не може носити з собою додатковий боєзапас. Парадокс в тому, що вісім різних видів зброї з собою взяти можна, а хоч кілька магазинів з боєприпасами до них - зась, особливо це відчутно у фінальній битві.
 Чому так вийшло, лише розробникам відомо, можливо це через те, що у корсеті головної героїні взагалі немає карманів. В цілому BloodRayne стала у свій час, без перебільшення, чудовою грою. Вона була тепло зустріта, як з боку профільних ігрових журналістів, так і зі сторони звичайних гравців. Не дивно, як у міс з рудим волоссям досить швидко з’явилася віддана армія фанатів, котрі швидко віднесли гру у розряд справжньої ігрової класики. Звісно за п'ятнадцять років вона вже встигла трошечки застаріти і не відповідає сьогоднішнім стандартам ігрової індустрії.
 Розробники ж, в свою чергу, заробили достатньо коштів для створення сіквелу, але це вже тема для зовсім іншого огляду. Чи витрачати власні кошти та час на цю гру думаємо кожен вирішить сам для себе, а ми, як завжди, бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску!
|
