Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до старої-доброї ігрової класики початку дев’яностих років минулого століття. Після шаленого успіху Wolfenstein 3D, а згодом і невеликого доповнення під назвою Spear of Destiny, огляд на які ми вже встигли зробити, розробники з відомої американської студії приступили до створення нової гри. Вже через рік кропіткої роботи світ побачила новинка, яка, без перебільшення, за кілька місяців з моменту релізу стала справжнім хітом.
 Не будемо більше затягувати вступ, як зазвичай кажуть, влаштовуйтесь зручніше, ми розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Doom – це комп’ютерна гра в жанрі First-person shooter розроблена американською студією id Software та видана при підтримці корпорації GT Interactive Software далекого десятого грудня 1993 року для персональних комп’ютерів на базі операційної системи MS-DOS. Сюжетні події гри розгортаються у далекому майбутньому, а головним героєм історії є безіменний космічний піхотинець, про якого, чесно кажучи, збереглося зовсім мало інформації.
 Відомо лише про те, що він є одним з багатьох працівників міжпланетної транснаціональної корпорації майбутнього з кілька мільярдними прибутками - "UAC" або, як зазвичай, зазначалося в офіційних документах "Union Aerospace Corporation". Не бачимо сенсу перелічувати усі напрями діяльності цього промислового гіганта, скажемо лише, що завдяки старанням дослідників та інженерів їм вдалося успішно колонізувати знамениту червону планету сонячної системи, побудувавши на Марсі та його двох супутниках кілька величезних космічних станцій.
 Крім початку активного видобутку корисних копалин з надр планети та побудови масштабної логістичної системи, вченим після кількох експериментів вдалося успішно протестувати та впровадити у життя ще одне відкриття, а саме створити технологію міжпланетної телепортації. Тож, завдяки цій новації подолати відстань у двісті двадцять п’ять мільйонів кілометрів стало дуже просто – кілька секунд і ви вже на Землі і навпаки. Але повернемося до протагоніста, який в силу простого і водночас неприємного збігу обставин опинився на Марсі.
 Вся справа криється в тому, що при виконанні службових обов’язків на Землі, він відмовився виконувати прямий наказ свого командира, а навпаки вступив з ним у словесну перепалку, створивши тим самим конфліктну ситуацію, яка закінчилася не дуже приємно. Як наслідок, радою директорів було вирішено відіслати свого вельми агресивного підопічного подалі від себе. Тож, не маючи особливого вибору doomguy, полишивши позаду власну квартиру, улюбленого домашнього кролика на ім’я Daisy, спакував речі та відправився у далечінь нести службу на одній з космічних станцій четвертої планети сонячної системи.
 Його новий начальник був зовсім не радий такому "подарунку" від керівництва корпорації та швидко відправив новоприбулого працівника не абикуди, а у відділ утилізації радіоактивних ядерних відходів, як кажуть, щоб життя медом не здавалося. Достовірно невідомо скільки часу головний герой провів на своїй новій посаді, але одного дня на станції стався справжній колапс. Спочатку телепорти комплексу вийшли з ладу, а потім комп’ютерна система одного з супутників – Фобосу сповістила про критичний збій обладнання.
 Разом з цим, як у справжньому фільмі жахів, раптово відкрився справжній портал у пекло, з якого на Марс потрапили сотні, якщо не десятки тисяч, різноманітних демонів. Ніхто з персоналу не був готовий до такого перебігу подій. Незважаючи на намагання служби безпеки втримати ситуацію під контролем, досить швидко все пішло шкереберть. На станції запанував справжній хаос, а на персонал "UAC" чекала зовсім незавидна участь. Частина з них перетворилася на покірних зомбі, інша ж трагічно загинула від пазурів багаточисленних незваних гостей.
 Цілим і неушкодженим залишився лише головний герой, котрий зовсім не розгубився, а навпаки був дуже й дуже розлючений, - можливо кілька місяців не отримував заробітну платню. Він, одягнувши броню та взявши до рук табельний пістолет охорони, вирішив знайти вихід з такої вельми кепської ситуації та змусити демонів не раз пожалкувати про те, що вони взагалі явилися у цей світ. Такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до технічних і геймплених особливостей даного ігрового проекту.
 З геймплейної точки зору гра представляє з себе один з перших шутерів від першої особи, який згодом став справжньою класикою, з усіма притаманними йому механіками та особливостями. Протягом проходження трьох основних сюжетних епізодів та одного бонусного, який побачив світ лише у 1995 році: "Knee-deep in the Dead", "The Shores of Hell", "Inferno" та "Thy Flesh Consumed", на вас чекають величезна кількість запеклих боїв і шаленого екшену з зомбі, імпами, звичайними і невидимими пінками, какодемонами та баронами пекла.
 Зазвичай, як і у Wolfenstein 3D, перед головним героєм ставлять завдання пройти рівень від початку до кінця, знешкодивши якомога більше супротивників та знайшовши чимало секретних схованок, які містили додаткове здоров’я, броню чи патрони. Від вас також вимагали знайти електронні картки доступу чи черепи червоного, жовтого і синього кольору для успішного відкриття зачинених дверей. Для ефективної боротьби з представниками пекла морський піхотинець користується багатьма видами зброї.
 Він зовсім не проти добряче врізати комусь по демонічній пиці власним кастетом або розкроїти когось навпіл бензопилою, але у більшості випадків надає перевагу стандартному пістолету, помповій рушниці, шестиствольному кулемету, ракетниці, плазмовій гвинтівці чи знаменитій BFG9000. Крім цього він активно користується іншими допоміжними предметами, будь-то окуляри нічного бачення, спеціальним захисним костюмом, сферами невидимості та невразливості або медичним стимулятором, котрий на короткий період часу активує режим берсерку.
 Під час його дії протагоніст може легко розривати демонів голими руками, отримуючи при цьому значно менше шкоди для здоров’я від їхніх атак. З технічної точки зору проект на свій час виглядав зовсім не погано. Завдяки можливостям ігрового двигуна id Tech 1 розробники привнесли до гри велику кількість інновацій, однією з яких стала успішна реалізація повноцінного тривимірного зображення об’єктів. Це стосувалося не лише дизайну наявних рівнів і предметів, а й комп’ютерних моделей усіх опонентів, яких ви зустрічали на своєму шляху.
 Для когось невеликим недоліком може стати те, що у першому Doom повністю відсутній сюжет у класичному розумінні даного слова. Крім головного героя ви не знайдете інших діючих персонажів чи детального опису всесвіту. В даному випадку розробники зробили основний акцент на ігровий процес і не прогадали. Як в свій час говорив відомий гейм дизайнер – Джон Кармак, цитуємо: "Story in a game is like a story in a porn movie. It's expected to be there, but it's not that important". В цілому Doom – це справжня класики і водночас важлива віха ігрової індустрії.
 Без перебільшення чудова гра, яка в свій час заполонила серця і розуми мільйонів гравців по всій земній кулі. Звісно сьогодні вона виглядає трошечки застарілою, зважаючи на поважний двадцяти п'яти річний вік, але що ж тут поробиш. Її хочеться охарактеризувати всього одним коротким висловом: "Good old fashioned Ultra-Violence". Купувати цю гру чи ні, як завжди вирішувати вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
