|
Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних проектів ігрової індустрії та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до гри з надзвичайно складною і тернистою історією розробки. Розпочиналося все після релізу Duke Nukem 3D, який у далекому 1996 році став справжнім хітом, прийшовшись до смаку багатьом фанатам цієї класичної серії та розійшовшись загальним тиражом в більш ніж три з половиною мільйони копій, що на той час був просто феноменальний результат. Пригоди брутального і водночас харизматичного блондина в чорних сонцезахисних окулярах, який рятував світ від інопланетної загрози настільки сподобалися гравцям та представникам профільних ігрових ЗМІ, що керівництво американської студії 3D Realms після завершення робіт над DLC, приступило до створення наступної гри серії.
 Перші подробиці щодо майбутньої новинки офіційно стали відомі широкій публіці лише через два роки кропіткої роботи. В ході міжнародної виставки Electronic Entertainment Expo 1998, яка проходила не у Лос-Анджелесі, а в Атланті усім присутнім продемонстрували короткий трьох хвилинний трейлер, котрий розпочинався зі слів: "I was born to rock the world". Створений на передовому на той час ігровому двигуні Id Tech 2, новий Duke Nukem Forever виглядав просто чудово. Зовсім не дивно, що після побаченого маркетингового матеріалу фанати серії почали з нетерпінням чекати релізу, а сам засновник студії 3D Realms - Scott Miller запевняв, що вихід гри у світ запланований на кінець 1998 року.
 На жаль, вона таки не з'явилася на полицях магазинів у зазначений термін, а ще через деякий час у ЗМІ почали спливати тривожні відомості про те, що розробники повністю змінили ігровий двигун з Id Tech 2 на Unreal Engine. Представники студії не раз вибачалися перед фанатами за затримки, запевняючи, що гра таки дістанеться релізу, потрібно лише трохи почекати. З того часу пройшло цілих три роки і от на черговій міжнародній виставці E3 2001 у Лос-Анджелесі широкій публіці презентували оновлений Duke Nukem Forever присвячений до святкування десятиріччя всієї серії.
 У продемонстрованому двох хвилинному трейлері відчувався той самий Дюк. Озброєний золотим пістолетом та іншими видами зброї, він давав відсіч черговим інопланетним загарбникам, інфікованим бійцям EDF, стильно роз'їжджаючи по вулицях на мотоциклі, літаючи у повітрі на бойовому кораблі та ідучи верхи на віслюку крізь пустелю. Додайте до цього культового термінатора T-800 та файний музичний супровід і у підсумку отримаєте просто прекрасний результат. Виглядало все, немов казка, яка от-от стане реальністю.
 Представники студії знову отримали вельми позитивний feedback від фанатів, які вже, правду кажучи, втомилися чекати виходу гри. Єдина річ, яка знову насторожувала – відсутність дати релізу, замість неї трейлер завершувався словами: "When it’s done". Після E3 проект знову огорнула пелена інформаційної тиші, а шанувальники серії незважаючи на усе, продовжували очікувати виходу, збираючи по крихтах відомості щодо ключових особливостей майбутньої новинки та загального статусу розробки проекту.
 Йшли роки, змінювалися та розвивалися комп'ютерні технології, на ринку з'являлися нові франшизи, котрі тим чи іншим чином привносили інновації у жанр шутерів та рухали індустрію вперед у світле майбутнє, а новий Duke Nukem незважаючи на усі обіцянки представників студії, все ж таки не отримував завітний статус "Gone Gold" і не відправлявся на полиці магазинів цифрової дистрибуції. Так тривало аж до шостого травня 2009 року, коли у ЗМІ пройшли новини про те, що в зв'язку з фінансовими проблемами оригінальна команда розробників була звільнена зі студії 3D Realms.
 Загальна картина стала ще більш похмурою з появою відомостей про судові справи між видавцем Take-Two Interactive та студією розробником, які тривали аж до липня 2010 року. Коли здавалося, що на долі Duke Nukem Forever можна сміливо ставити хрест, представники американської корпорації 2K Games сповістили фанатам файну звістку. Дюк живий, його не поклали у шухляду до настання кращих часів, а завершити розробку гри довірено добре знайомій студії Gearbox Software. І от вже двадцять четвертого травня 2011 року багатостраждальна новинка після майже п'ятнадцяти років справжнього виробничого пекла отримала завітний статус "Gone Gold".
 Можливо вас цікавить, якою після усіх вище описаних подій вийшла гра? На дане питання ми зараз і постараємося дати максимально розгорнуту і аргументовану відповідь. Не будемо більше затягувати вступ, як кажуть, влаштовуйтесь зручніше та беріть з собою щось смачненьке, адже ми розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Duke Nukem Forever – це комп'ютерна гра в жанрі First-person shooter розроблена спільними зусиллями студій 3D Realms, Triptych Games, Piranha Games, Gearbox Software та видана при підтримці корпорації 2K Games десятого червня 2011 року на PC, PlayStation 3 та Xbox 360.
 Сюжетні події гри розгортаються через дванадцять років після фіналу Duke Nukem 3D, а головним героєм і надалі залишається єдиний та неповторний The King of the World, The Ultimate Alien Ass Kicker – містер Duke Nukem. За цей час колишній військовий, брутальний сорока п'ятирічний блондин став справжнім національним героєм Сполучених Штатів Америки та водночас мультимільйонером за рахунок відкриття власного музею, кількох бізнесів та створення низки різноманітних товарів під власним іменем.
 Він поселився у розкішному пентхаусі розташованому у самому центрі Лас-Вегасу та усі ці роки жив ні в чому собі не відмовляючи, окутий багатством, славою та увагою дівчат. Так продовжувалося до того моменту поки одного прекрасного дня над містом раптово з'явився гігантський корабель прибульців. Сам президент сполучених штатів Америки швидко вийшов на зв'язок з Дюком та попросив його не рубати з плеча та не вступати в жодні конфлікти з непроханими гостями, адже до нього у білий дім на офіційні перемовини мав завітати сам імператор Циклоїдів.
 Головний герой, навчений гірким досвідом попередніх років, добре розумів, що такі дипломатичні стосунки не приведуть до якогось консенсусу чи позитивного результату, подумки повторюючи фразу: "I have a bad feeling about this". Незабаром всі його побоювання підтвердилися, адже не встиг урочистий захід з президентом розпочатися, як прибульці розпочали друге масштабне вторгнення на Землю. Тож, Дюк, озброївшись фірмовим позолоченим M1911, прийнявся вчергове рятувати світ.
 Такою є сюжетна зав'язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду геймплейних та технічних особливостей даного ігрового проекту. З технічної точки зору гра не могла похизуватися якимись передовими досягненнями в області комп'ютерної графіки чи загальної деталізації, адже створювалась на старому, сильно модифікованому ігровому двигуні Unreal Engine. Як наслідок, у проекту було чимало технічних проблем, які ми освітлимо трошечки пізніше. З геймплейної точки зору Duke Nukem Forever дуже сильно відрізнялася від попередньої гри серії.
 Розробники не втрималися та пішли за останніми на той момент трендами ігрової індустрії. Класичні показники HP і броні повністю пішли під ніж, натомість на їхнє місце прийшла автоматична система регенерації EGO головного героя. Його максимальний рівень дозволялося збільшити з плином сюжетної лінії, знаходячи секрети розкидані на ігрових рівнях. В боротьбі з інопланетними загарбниками Дюк використовує весь свій арсенал зброї, серед якого знайшлося місце пістолету "M1911", дробовику, автомату "Ripper", снайперській гвинтівці "Railgun", зменшувачу, заморожувачу, пусковій установці та парі руйнівних "Devastators".
 Крім цього у головного героя наявні пара сенсорних мін та гранат. На крайній випадок містер Nukem зовсім не проти з'їздити по пиці прибульцям і голими руками, оскільки за усі ці роки тримав себе у прекрасній фізичній формі. До наявних речей протагоніста розробники теж внесли кілька невеликих змін: старий-добрий водолазний костюм, захисні черевики, jetpack та портативну аптечку прибрали з інвентарю. Натомість у ньому залишилося лише чотири речі: стильні чорні окуляри Дюка обладнані приладом нічного бачення, стероїди з ефектом невразливості та культовий Holo-Duke.
 Також у сумці Дюка знайшлося місце для популярного хмільного напою – пива, яке на короткий період часу робило його менш вразливим до ворожого вогню. На превеликий жаль у гри була і залишається низка суттєвих мінусів, які ми не станемо замовчувати. Першим з них став доволі кепський технічний стан проекту на момент релізу. Володарі консолей змогли "сповна насолодитися" довгими очікуваннями при завантаженні ігрових рівнів та проблемами з текстурами, які загалом були скоріше притаманні проектам початку двохтисячних, ніж останнім новинкам 2011 року.
 На PC ситуація була не сильно кращою - прикро, але в технічному плані новий Дюк дуже сильно застарів. Другою проблемою було незрозуміле геймплейне обмеження. Під час проходження сюжету брутальний Дюк міг носити з собою максимум два види зброї. Чому розробники не дозволили йому, як і раніше, використовувати увесь доступний арсенал і пускати представників інопланетної флори і фауни на фарш, ми не знаємо. Звісно з часом вийшов патч, який розширив місткість інвентарю протагоніста до чотирьох різних екземплярів озброєння, але загальну ситуацію це не сильно змінило.
 І раз ми вже торкнулися теми зброї, розповімо вам про ще один недолік, а саме відсутність так званого імпакту. Не важливо з чого ви вели вогонь, більшість з представлених екземплярів відчувалися однаково та не вирізнялися якоюсь унікальністю. Третьою проблемою стало відверто затягнуте сюжетне оповідання з надзвичайно нудними сегментами поїздки на автомобілях чи прогулянок під водою. Рівні в казино, пустелі та дамбі запам'яталися гравцям на довго своїм, м'яко кажучи, не кращим левел дизайном.
 В цілому Duke Nukem Forever вийшов, відверто кажучи, справжнім розчаруванням для хардкорних фанатів серії, які чекали його релізу понад десять років. Гра отримала відносно середні оцінки від профільних ігрових ЗМІ і не змогла витримати хоч якусь конкуренцію з іншими іменитими тайтлами того ж року: Bulletstorm, Killzone 3, Battlefield 3, Call of Duty: Modern Warfare 3, Gears of War 3. Ситуацію не зміг кардинально змінити ні мультиплеєрний режим, ні навіть випуск сюжетного DLC - The Doctor Who Cloned Me.
 Єдиними невеликими плюсами проекту стала прекрасна акторська гра Джона Сент-Джона та ностальгія за тим самим Дюком. Чому гра вийшла такою провальною? Можливо проблема була в занадто амбіційних планах керівників студії, можливо невеликій команді у тридцять осіб фізично не вистачало часу завершити проект у зазначений термін, а може одним із факторів невдачі стало недостатнє фінансування - однозначної відповіді на це питання ми не маємо. Прикро, що одна з класичних серії середини дев'яностих років XX століття опинилася в такому надзвичайно скрутному становищі, але тут вже маємо те, що маємо. Купувати цю гру чи ні, як завжди, вирішувати вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску: "Hail to the King, baby!" |
