Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп’ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних ігрових проектів та сьогодні вирішили привернути вашу уваги до знаменитої серії Far Cry. Після шаленого успіху Far Cry 3, який у 2012 році не за просто так отримав високі оцінки від профільної ігрової преси та прийшовся до смаку мільйонам гравців по всьому світу, представники відомої французької корпорації почали замислюватися над можливими напрямками продовженням серії. До речі, огляд культового тріквелу ми вже встигли зробити, якщо зацікавилися, то ласкаво просимо до архіву.
 Тож, взявши до уваги деякі зауваження фанатів, розробники взялися за роботу, результати якої були продемонстровані широкій публіці лише через два роки в рамках виставки E3 2014. Якою ж вийшла четверта номерна частина серії – дізнаємося вже за кілька хвилин, детально розглянувши усі її аспекти. Не будемо більше затягувати вступ, влаштовуйтесь зручніше та беріть з собою щось смачненьке, адже ми розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Far Cry 4 – це комп’ютерна гра в жанрі Action-adventure, First-person shooter розроблена спільними зусиллями студій Ubisoft Montreal, Ubisoft Red Storm, Ubisoft Toronto, Ubisoft Shanghai, Ubisoft Kiev та видана при підтримці французької корпорації Ubisoft вісімнадцятого листопада 2014 року на PC, PlayStation 3, PlayStation 4, Xbox 360 та Xbox One.
 Після відвідин сонячної Африки з її безмежними піщаними дюнами та милуванням природою тропічних островів, сценаристи вирішили відправити нас у Гімалаї. Ласкаво просимо до Кірату – невеликої за своїми розмірами країни, розташованої десь між Індією та Китаєм. Кому взагалі спало на думку їхати у таку далечінь? Звісно ж головному герою гри – двадцяти шестирічному молодому чоловіку на ім’я Аджай Гейл. Після довгих років перебування в Сполучених Штатах Америки, до яких його сім’я емігрувала у той час, поки він був ще малям, головний герой повернувся на батьківщину.
 Приїхав Аджай у ці далекі краї не для того щоб помилуватися різними архітектурними пам’ятками чи у пошуках екзотичного відпочинку, а в зв’язку зі смертю рідної матінки, останнім бажанням якої було розвіяти її прах у цій гірській місцині. Звісно вже з перших хвилин сюжетного оповідання, проста автобусна поїздка перетворилася на криваву стрілянину при перетині кордону. Адже привітати пасинка з приїздом прилетів сам Король Кірату та водночас його рідний дядечко – Пейган Мін. Його можна описати як жорстокого і безжалісного правителя, що здобув собі владу багато років тому в результаті влаштованого ним державного збройного перевороту.
 Він збудував на цій території справжню імперію з власною військовою силою іменованою "Королівською армією" та тримав місцевих жителів під постійним контролем, немов в їжакових рукавицях. Незважаючи на вище описані характеристики системи правління, містер Мін, на диво, виявився дуже люб’язним зі своїм гостем, відвіз його у свій розкішний, оздоблений золотом, маєток та накрив величенькій стіл з різноманітними екзотичними стравами. Аджай хоч спершу й був відверто шокований таким розвитком подій, але згодом, прийшовши до тями, вирішив не зловживати гостинністю його величності та почав тихенько тікати, подалі від усіх цих новоспечених проблем.
 Саме під час втечі головний герой несподівано для себе натрапив на одного з лідерів повстанців на ім’я Сабал. Цей чоловік разом з Амітою очолює організацію під назвою "Золотий Шлях" та боровся за свободу і незалежність Кірату протягом останніх років. Після того, як головному герою успішно вдалося накивати п’ятами з королівського маєтку, він, зваживши усі за і проти вирішує приєднатися до повстанців. Тож, тепер йому буде потрібно звергнути режим Пейгана та нарешті принести у цю місцевість довгоочікуваний мир та свободу.
 Такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду технічних і геймплейних особливостей даного проекту. Беручи до уваги технічні аспекти гри, хочеться сказати про те, що вона не сильно відрізнялася від своєї попередниці. Розробниками й надалі використовувався старий-добрий і перевірений часом ігровий двигун Dunia Engine 2. У візуальному плані проект старався йти в ногу з часом - до деталізація текстур чи якості картинки не було жодних питань. Геймплей четвертої частини серії не зазнав кардинальних змін, адже ви як і раніше могли проходити ті чи інші місії або зачищати аванпости армії короля у двох стилях – відкритому і прихованому.
 Йшли ви до своєї цілі через головні ворота озброєні важким кулеметом і вибухівкою, сидячи верхи на слоні або ж навпаки ховалися у кущах зі снайперською гвинтівкою чи луком – у більшості ситуацій обидва варіанти проходження працювали бездоганно. Нікуди не подівся крафтинг речей, безпосередньо пов'язаний з полюванням на представників місцевої вельми агресивної фауни. Звісно окрім знайомих геймплейних елементів на фанатів серії чекали кілька новацій. Однією з них стала поява певної не лінійності у основному сюжеті гри.
 Справа в тому, що у організації "Золотий Шлях" два лідери, які час від часу не можуть знайти спільної мови між собою. А все тому, що їх кінцеві цілі й погляди на вирішення тих чи інших проблем відрізняються кардинально. Сабал старається зберегти культурні цінності і споконвічні традиції, які були невід’ємною частиною життя громадян Кірату, а Аміта навпаки мріє побудувати потужну торгову імперію та за рахунок цього наповнити країну грошима. Кому з них допомагати, а кого залишити без уваги – вибір тут залишається за вами.
 Наступним нововведенням став ще більший розвиток додаткових завдань. Так, крім звичного дослідження ігрового світу, пошуку колекційних предметів та виконання контрактів, на вас чекали кілька побічних активностей. Будь-то прохання відшукати кейси з діамантами серед засніжених вершин Гімалаїв, намагання протагоніста виселити двох незваних гостей з власного будинку, участь у кривавих боях на арені чи подорож містичною й наповненою демонами Шангрі-Лою у компанії з білим тигром.
 Новації на цьому не завершуються, оскільки розробники додали у гру ще кілька речей, котрі неабияк спростили дослідження північної і південної долин Кірату. Першим з них є звичайна гак-кішка, яка дозволяє протагоністу забиратися на круті виступи і гори, а другим справжній повітряний транспорт - гірокоптер. На жаль, всього один та й виглядає той, як справжнє відро з гвіздками перемотане з усіх сторін ізоляційною стрічкою, зібране за п’ять хвилин в місцевій майстерні. Незважаючи на свій хиткий вигляд, цей невеликий пепелац здатен підняти у повітря цілих двох осіб.
 Останнім не менш важливим нововведенням стала поява кооперативу, але не такого, який зазвичай звикли бачити гравці в інших ігрових проектах. На відміну від останніх, в цій грі дозволяється побігати разом з другом виключно по відкритому світу, а от виконувати сюжетні завдання доведеться самотужки. На жаль, були у четвертої частини серії і кілька невеликих мінусів. Першим з них є, як це не дивно прозвучить, головний антагоніст гри – Пейган Мін. Не зрозумійте нас не правильно, Трою Бейкеру вдалося прекрасно зіграти і озвучити даного персонажа, але в локалізації його голос ви не почуєте.
 Засмучує лише одне - Короля Кірату катастрофічно не вистачає протягом сюжетного оповідання та й зустрічаємо ми його лише тричі за всю гру – на початку, всередині та у фіналі історії. Другою проблемою є відверто сумнівна мотивація головного героя. Аджай готовий з легкістю взятися за зброю та винищити всю королівську армію, лише тому, що оточуючі його люди вказують на тиранію його дядька. Мовляв Пейган поганий, тож давай допоможи нам його звергнути. Виглядає це, як мінімум, дивно на фоні чітких мотивів протагоніста Far Cry 3 – Джейсона Броді, котрий намагався врятувати друзів.
 Останніми були проблеми технічного характеру, що проявлялися у вигляді падіння частоти кадрів, деякими глюками і багами, які розробники гри полагодили патчами у наступні кілька місяців. В цілому Far Cry 4 вийшов файним ігровим проектом, який, правду кажучи, місцями відчувався слабеньким на фоні шедеврального тріквелу. Розробникам не зважаючи на всю їхню кропітку роботу, не вдалося повторити успіх Far Cry 3. Купувати цю гру чи ні, як завжди, вирішувати лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
