|
Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд різноманітних ігрових проектів та цього разу вирішили привернути вашу увагу до сіквелу популярної на початку двохтисячних років серії F.E.A.R. Оригінальна гра стала у 2005 році справжньою несподіванкою і приємним сюрпризом для багатьох, здивувавши усіх своєю унікальною атмосферою, надзвичайно розумними, як на той час, супротивниками, краплинкою містики та вдалою шутерною механікою. Хоча розписувати усі особливості першого F.E.A.R. ми тут не станемо, оскільки про нього краще все дізнаєтеся самі, прочитавши детальну рецензію.
 Якщо зацікавилися – шукайте серед матеріалів архіву. Отже, після шаленого успіху та формування відданої армії фанатів доля серії склалася не зовсім так, як того хотілося багатьом розробникам та прихильникам - кепсько, одним словом. Справа в тому, що після низки скандалів, права на торгову марку у Monolith Productions придбала французька корпорація Vivendi Universal. І вже за наступні пару років, доручивши до розробки американську студію TimeGate Studios, світ побачило два доповнення. Двадцять четвертого жовтня 2006 року на суд публіці представили F.E.A.R. Extraction Point, а через рік, точніше шостого листопада 2007 року F.E.A.R. Perseus Mandate.
 Незважаючи на низку непоганих ідей у вигляді нових видів супротивників та декількох екземплярів зброї, обидва DLC фанати серії та ігрова преса сприйняла, м’яко кажучи, прохолодно. Адже їх було за що критикувати: коротка сукупна тривалість, невиразні сюжетні повороти - доповнювати список можна ще довго. І от коли вже усі фанати серії не розраховували побачити повноцінний сіквел, розробники із Monolith Productions оголосили конкурс, у якому представили можливість всім бажаючим запропонувати свою власну назву продовження серії.
 У фінальному голосуванні зійшлися декілька суперників: Dead Echo, Project Origin та Dark Signal. Після запеклого протистояння переможцем став другий варіант серед лінійки представлених - Project Origin, а фанати зачаїлися у довгому очікуванні кінцевого результату кропіткої розробки, якого довелося дожидатися цілих два роки. Чи вийшло розробникам не вдарити у бруд обличчям та зберегти усі особливості оригінального F.E.A.R. при створенні сіквелу? Не хвилюйтеся - зараз ви все дізнаєтеся.
 Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя F.E.A.R. 2: Project Origin – це комп’ютерна гра в жанрі First-person shooter, Survival horror розроблена американською студією Monolith Productions і видана при підтримці корпорації Warner Bros. Interactive Entertainment десятого лютого 2009 на PC, Xbox 360 та PlayStation 3 з рекламним слоганом "Fear Alma Again". Сюжетне оповідання стартує за двадцять хвилин до фіналу першого F.E.A.R. та переносить вас до знайомого містечка Fairport. Головним героєм гри цього разу є сержант Майкл Беккет - один із оперативників групи спеціального призначення "Delta Force", точніше кажучи, учасник загону елітного армійського спецназу "Dark Signal".
 І в той час, як Поїнтмен пробирається коридорами "Саркофагу" у пошуках багаточисленних відповідей на питання та переслідує Пакстона Феттела, протагоніст сіквелу разом з дружньою компанією товаришів, сівши у БТР, направляється на бойове завдання під командуванням Седріка Гріффіна. Він, лейтенант Кіра Стокс, сержанти Гарольд Кіган та Редд Янковські, капрал-медик Джеймс Фокс і водій Мануель Моралес на прізвисько "Менні" їдуть до однієї з багатоповерхівок у центрі міста. З короткого брифінгу стає зрозуміло, що командування відправило загін з єдиним завданням - арештувати президента приватної корпорації "Armacham Technology" - Женев'єву Арістід, резиденція якої знаходиться на самій верхівці новобудови у розкішному пенхаусі.
 Прибувши на місце, Беккет та інші учасники команди стикаються з людьми полковника Річарда Венека – колишнього морського піхотинця, який командує бійцями зачистки Black Ops ATC, направленими радою директорів, щоб знищити усі важливі докази: аудіо записи, файли та свідків, які знають хоч щось про останні дослідницькі проекти. Пробиваючись з боєм крізь десятки озброєних найманців і зачищаючи від супротивників поверх за поверхом, головний герой успішно добирається до Женев'єви, але не встигає евакуювати її, як за мить усіх накриває велетенський ядерний вибух.
 Сержант втрачає свідомість, а приходить до тями у палаті на лікарняному ліжку. Помітивши у дверях силует дівчини, протагоніст вирішує вибиратися геть з цього місця. Раптом з ним по рації зв’язується невідомий чоловік на прізвисько "Snake Fist" та сповіщає не зовсім приємну звістку - якщо Майкл не зупинить Альму Вейд, то незабаром буде непереливки не тільки йому, але і його напарникам – такою є сюжетна зав’язка гри. Протягом проходження історії розбитої на окремі сім глав, в пошуках знаряддя перемоги над Альмою, Беккет побуває у різних частинах міста, на власні очі побачить усі наслідки ядерного вибуху та розкриє ще декілька секретів корпорації "Armacham Technology".
 Відразу видно, що у сіквелі сценаристи добре попрацювали над розкриттям персонажів, загальною історією, постановкою кат-сцен та атмосферою жахів – рівень у початковій школі імені Вейда дійсно запам’ятався усім надовго. Також, вони розставили усі крапки над "і", надавши відповіді на купу запитань, котрі залишися у всіх тих, хто грав у оригінальну гру. Багато інформації міститься у невеликих блоках даних з текстовими файлами, які при бажанні можна відшукати, блукаючи ігровими локаціями.
 На шляху до бажаної цілі сержант не раз зустрінеться зі спеціальними підрозділами ATC, різними версіями солдатів клонів, а й декількома новими супротивниками – надзвичайно спритними тварюками, іменованими "Abomination". Колись вони були людьми, звичайними волонтерами проекту "Harbinger", але, як наслідок, з плином часу перетворилися у агресивних істот, в яких не залишилося нічого людського, готових роздерти голими руками на шматки будь-кого, хто потрапить їм на очі.
 Не забувайте й про привидів та створінь, котрі без особливих проблем можуть оживляти трупи полеглих ворогів за допомогою власної псі-енергії, при цьому розповсюджуючи довкола себе страшенний крик. Але, це все лише незначні проблеми, у порівняні з центральним антагоністом гри – Альмою Вейд. Ви ще незабули невинну на вигляд восьмирічну дівчинку у червоному платті, яка за мить силою думки могла перетворити будь-кого у криваву пляму на стелі, стінах чи підлозі? У цій грі вона нікуди не поділася, а навпаки стала ще сильнішою, перетворившись з маленької дитини у зрілу дівчину, яка й надалі спроможна за допомогою власних телепатичних здібностей і сил залишити від опонента лише один просочений кров'ю скелет.
 Ця леді буде переслідувати Беккета майже увесь час, не відступаючи від нього ні на крок. Місцями вона атакуватиме його персонально чи намагатиметься перенести у світ галюцинацій та кошмарів, використовуючи наявну псі-енергію. Подітися від неї немає куди, сержант для розлюченої міс, мов магніт, безкоштовний бісквітний тортик з вишенькою чи смажена піца з соусом, яку їй так і хочеться скоріше поглинути. В плані гемплею сіквел сильно не змінився, якщо порівнювати його з оригіналом.
 Майкл має змогу носити з собою чотири види різнопланової зброї та величеньку кількість вибухівки. Вибір й насправді великий: від пістолету Seegert ACM46, пістолета-кулемета Andra FD-99, помпової рушниці SHO Series-3, штурмової гвинтівки Patten PK470 до важкого перфоратору HV Hammerhead, напівавтоматичного дробовика Vollmer Ultra92 чи снайперської гвинтівки Raab KM50. Вам і цього замало для перемоги над супротивниками - тоді швидше беріть до рук ракетну пускову установку Andra SR5, вогнемет Balzer LM10, лазерну гвинтівку Shark FL-3 чи імпульсну рушницю Type-12.
 Не забувайте час від часу користуватися гранатами: осколкова N6A3, запалювальна R3, шокова XS та сенсорна міна AT-L4 – усі вони допоможуть вам у багатьох скрутних ситуаціях. В деяких місіях головному герою дадуть змогу сісти за кермо броньованого робота та створити супротивникам справжній апокаліпсис вогнем з двох важких кулеметів та ракетних установок. Додайте до цього ще три аптечки, котрі протагоніст носитиме з собою разом з бронежилетом та отримуєте повну картину спорядження.
 Не забули розробники й про режим Slow-Mo, який залишився фактично без змін, єдиною новацією стало те, що під час його використання усі супротивники в полі зору головного героя підсвічувалися. Як і у попередній грі серії, максимальну тривалість рефлексів дозволялося збільшити в двічі, якщо ви знайдете, заховані тут і там тринадцять спеціальних ін’єкцій. Ще однією інновацією стала можливість використовувати предмети інтер’єру під час бою, наприклад, перекинули перед собою стіл чи шафу, яка стояла неподалік і створили імпровізоване укриття від ворожого вогню.
 До речі про супротивників - хоча NPC більше не дивували нікого своєю поведінкою, як це було раніше з солдатами клонами в оригіналі, незважаючи на цей факт, вони ставали серйозними опонентами. Бійці злагоджено вели себе у перестрілках, координували власні дії, атакуючи Майкла невеликими групами з різних сторін, стріляли влучно та в деякі моменти створювали чимало проблем. Зовсім трошечки уваги приділимо мультіплеєру гри, котрий налічував наступні режими: Deatmatch, TeamDeatmatch, Capture the PHLAG, Саботаж, Контроль з захопленням кількох точок на ігровій арені.
 Насправді унікальним з усього списку був лише Важкий Метал, подібний до попереднього лише з невеликою відмінністю - використанням важких броньованих роботів. Єдиним доріканням гравців стала кепська Anti-Cheat система, яка працювала, чесно кажучи, не дуже ефективно. Хоча це вже немає ніякого значення, адже розробники давно скасували підтримку серверів для PC і PS 3. Іншими словами, пацієнт швидше мертвий ніж живий, і більше пограти в мультиплеєр не представляється можливим, тому й не варто сильно сумувати.
 В цілому F.E.A.R. 2: Project Origin вийшов, без перебільшення, чудовим сіквелом не без мінусів, зберігши планку якості та порадувавши усіх фанатів серії файним сюжетом, прекрасною атмосферою та інтенсивними перестрілками. Грати в цю гру чи ні, вирішувати вам, а ми, як завжди, бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску!
|
