|
Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп’ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд класичних проектів початку двохтисячних та цього разу вирішили приділити вашу увагу одній вельми містичній грі. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя F.E.A.R. – це комп’ютерна гра в жанрі First-person shooter, Survival horror розроблена американською студією Monolith Productions та видана при підтримці корпорації Sierra Entertainment сімнадцятого жовтня 2005 року на PC. Релізу версій для Xbox 360 і PlayStation 3 довелося трошечки почекати до тридцять першого жовтня, адже ними займалася зовсім інша студія – Day 1 Studios.
 Сюжетне оповідання гри розгортається навколо створеного у 2002 році секретного спеціального підрозділу США, який носить назву First Encounter Assault Recon. Єдиним і основним завданням цієї військової організації, оснащеної найкращими зразками зброї та екіпіровки, є боротьба з паранормальними явищами та катаклізмами, котрі несуть загрозу національній безпеці. На дворі недалеке майбутнє, точніше кажучи, 2025 рік, а головним героєм гри є новоприбулий оперативник на ім’я Поїнтмен - досвідчений військовий, що не один рік ніс службу у різних корпусах армії Сполучених Штатів Америки, беручи участь у багатьох військових конфліктах.
 Не так давно, він, успішно пройшовши курси бойової підготовки, разом з іншими бійцями – лейтенантом Спенсером Янковські та медиком Джин Сун-Квон, офіційно став одним з учасників першого підрозділу F.E.A.R. під командуванням оптимістичного координатора та ватажка усієї організації - Родні Беттерса. І хоч спочатку більшість колег не дуже довіряють новачку, не раз дорікаючи чи підбурюючи його з різних причин, але згодом всі троє стають вельми дружньою і добре організованою командою. Перше завдання головного героя не примушує себе довго чекати, оскільки вже за декілька днів у невеликому містечку Fairport стається надзвичайна ситуація.
 У офісі приватної корпорації "Armacham Technology", котра відома своїми інноваційними розробками у сфері космічної промисловості, літакобудуванні, робототехніці, розвитку штучного інтелекту та нових видів зброї, відбувається досить неприємна подія. Один з учасників програми направленої на підготовку командирів-телепатів - Пакстон Феттел виходить з під контролю і бере під власне командування цілий батальйон солдатів, які починають методично зачищати всю будівлю, поверх за поверхом, ліквідуючи усіх хто трапиться на їхньому шляху.
 Як наслідок, голова корпорації - Женев'єва Арістід телефонує одному з сенаторів та просить, якомога швидше владнати цю прикру ситуацію. Тож, перед оперативниками підрозділу F.E.A.R. ставлять завдання знайти і ліквідувати командира, яке, на перший погляд, виглядає дріб’язковим. На щастя, наукові співробітники Армахему встигли успішно вживити у тіло Феттела електронний чіп, який передає його точне місцезнаходження і швидко відшукати з'їхавшого з котушок телепата за допомогою системи супутникового спостереження буде простіше простого.
 Можливо з таким самим настроєм та легковажними думками на місію відправився Поїтмен разом з товаришами, але дуже швидко реальність розставила все на свої місця. Коли майже з самого початку операції протагоніст отримав по голові дерев’яною дошкою від своєї цілі, а потім від групи бійців прикриття, які повинні були слідувати за ним, залишилися лише ріжки та ніжки, точніше обвуглені та просочені кров'ю скелети після зустрічі з Альмою Вейд. Ця невинна восьмирічна дівчинка у червоному вбранні виявилася для всіх справжньою несподіванкою та водночас справжнім кошмаром.
 Завдяки вродженим телепатичним здібностям вона може силою думки перетворити у криваву пляму фактично будь-кого за допомогою потужної псі-атаки. Але й це ще не все - ця юна міс володіє пірокінезом та телекінезом, а також вміє викликати у оточуючих її людей галюцинації чи переносити їх у власний світ снів, насичений різними жахами, привидами та фантомами. Після її появи усім стало зрозуміло, що впіймати Пакстона Феттела буде не таким простим завданням, як здавалося на перший погляд – такою є зав’язка гри.
 А тепер ми переходимо до особливостей даного ігрового проекту. Геймплей являє собою класичний шутер від першої особи. На шляху до головної цілі Поїнтмен зустрінеться з купою добре озброєних солдатів-клонів, штурмовиків закутих у важку броню, бойових роботів REV6, автоматичних дронів UAV та примарних фантомів Альми Вейд. Не слід думати, що протагоніст майже беззахисний перед цими супротивниками, навпаки йому є чим їм відповісти: пара напівавтоматичних пістолетів AT-14, пістолет-кулемет RPL, штурмова гвинтівка G2A2, бойовий дробовик VK-12, важкий перфоратор HV-10, котрий випускає десяти міліметрові металеві стержні і дозволяє всього за декілька пострілів пришпилити ворожих бійців до стіни.
 Якщо і цього буде замало, оперативник F.E.A.R. залюбки використає у бою важку артилерію: ракетна установка Andra MOD-3 MP, експериментальна енергетична гвинтівка Type-7, осколкові гранати N6A3, сенсорні міни AT-S та дистанційні бомби M77 стануть серйозною відповіддю найсильнішим супротивникам. Хоча слід зазначити, що головний герой має змогу носити з собою лише три різні види зброї, не беручи до уваги вибухівку. Не варто розраховувати на те, що вам відразу дадуть до рук увесь перерахований вище арсенал.
 Додайте до цього десять аптечок та отримаєте повну картину спорядження. Ось ми плавно підійшли до першої особливості гри - спеціальної псі-здібності Поінтмена під назвою Slow-Mo, він має надзвичайно розвинуті рефлекси, а швидкість його реакції у п’ять разів ліпша за звичайного бійця. Під час запеклих перестрілок головний герой спроможний на невеликий проміжок уповільнити час, що, в свою чергу, надасть йому тактичну перевагу над супротивниками у бою. Правду кажучи, схожу механіку ми вже бачили пару років тому у відомій багатьом серії Max Payne, але не бачимо в цьому нічого поганого чи страшного.
 Колекційних предметів загалом небагато, але на ігрових рівнях можна було знайти добре сховані шприці зі спеціальними ін’єкціями. Одні підвищували максимальний рівень здоров’я, інші ж збільшували час дії рефлексів. І раз вже декілька слів було сказано про супротивників, не будемо мовчати й розкажемо вам про другий важливий аспект гри – штучний інтелект NPC, який, без перебільшення, був насправді інноваційним на той час. На відміну від більшості інших шутерів початку двохтисячних, де електронні болванчики навколо головного героя поводили себе інколи дуже дивно, від кожної зустрічі з солдатами-клонами складалося враження зіткнення з добре підготовленими та розумними бійцями.
 Все-таки складно передати усі враження словами, але коли супротивник активно переміщався по полю бою групами від чотирьох до шести осіб, прикриваючи один одного вогнем, та використовував предмети інтер’єру чи бойову обстановку на власну користь, постійно перемовляючись по рації чи зовсім неочікувано атакував протагоніста з флангу – кожен бій перетворювався у справжнє змагання, що, в свою чергу, ще більше урізноманітнювало ігровий процес. Ледь не забули сказати декілька слів про мультиплеєр, котрий налічував декілька ігрових режимів, які розписувати детально ми не бачимо сенсу: Deathmatch, Team Deathmatch, Capture The Flag та Conqueror.
 Акцентуємо увагу лише та тому факті, що в деяких з матчів, як бійцям клонам, так оперативникам загону особливого реагування була доступна механіка Slow-Mo – це придавало мультиплеєрним баталіям певної унікальності. В цілому F.E.A.R. вийшов вельми непоганою грою зі своєю насправді лячною атмосферою, чудовим музичним супроводом та бойовою системою. Не дивно, що у цього ігрового проекту швидко сформувалася віддана армія фанатів, котрі з нетерпінням почали чекати продовження, але про нього ми розповімо вам іншим разом. Грати у цю гру чи ні, вирішуйте самі, а ми, як завжди, бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску!
|
