|
Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд класичних ігрових проектів і цього разу вирішили привернути вашу увагу до сіквелу відомої багатьом серії Hitman. У далекому двохтисячному році проект від невеликої команди розробників, який носив назву Hitman: Codename 47 обернувся для своїх творців справжнім успіхом та досить швидко розійшовся світом, прийшовшись до смаку багатьом гравцям. Не складно здогадатися, що при такому чудовому результаті продовження є лише питанням часу та знаходиться вже не за горами. Усі затамували подих в очікуванні нового шедевру.
 Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Hitman 2: Silent Assassin – це комп’ютерна гра в жанрі Third person shooter, Stealth розроблена датською студією IO Interactive і видана при підтримці британської корпорації Eidos Interactive першого жовтня 2002 року на PC, PlayStation 2 та Xbox. А менш ніж за дев’ять місяців, точніше кажучи, сімнадцятого червня 2003 року, вона дісталася до релізу на Nintendo GameCube. Сюжетні події гри розгортаються приблизно через два з половиною роки після фіналу Hitman: Codename 47, а в центрі оповідання знаходиться клон першого класу зі знайомим нам порядковим номером "640509-040147" на потилиці. За цей час головний герой став небагато й немало, а справжньою легендою серед агентства ICA (International Contract Agency).
 Багато хто з клієнтів цієї організації хотів скористатися його послугами, але тут існувала одна невелика проблема. З моменту тих подій, котрі сталися у невеликій приватній румунській психіатричній клініці у двохтисячному році, сорок сьомого ніхто не бачив. Навіть офіційному координатору агентства закріпленого за ним – Діані Бернвуд не було відомо куди ж він подівся. Натомість серед люду знайшлися ті особистості, які забажали розшукати знаменитого у вузьких колах вбивцю самотужки. Серед них був росіянин на ім’я Сергій Заворотко – рідний брат Аркадія Єгорова на прізвисько "Борис". Саме цей сорока дев’ятирічний чоловік попрямував разом зі своїм спільником туди, де Агента 47 бачили востаннє, а саме до того самого медичного закладу розташованого десь у передмісті Бухаресту.
 Прибувши на територію клініки, обидва застають лише безлюдні коридори з сотнями гільз розкиданих по підлозі, непоодинокі палати з трупами пацієнтів, розстріляний медперсонал та мертвих представників поліцейського спецназу Румунії. Уважно проглянувши записи камер відеоспостереження, Сергій розуміє, що сорок сьомому успішно вдалося пережити увесь той хаос, а також вибратися з халепи цілим і неушкодженим. Ми ж застаємо головного героя вже на острові Сицилія у невеликій комуні Палермо де він, так-би мовити, спробував розпочати життя з чистого листа, завітавши до храму Гонтранно. Місцевий священик - Еміліо Вітторіо з радістю прийняв до себе безіменного чоловіка, який пожертвував значну суму коштів на благо церкви, змінивши свій витончений чорний костюм на просту форму садівника.
 Цікаво бачити як розробники подають знайомого нам персонажа не у вигляді бездушної машини для вбивств, а навпаки живої людини з власним характером, емоціями, цінностями, проблемами та ціллю в житті. Йшли місяці і за цей час сорок сьомий повністю полишив своє минуле. Активно допомагаючи тут і там, він спокійно доглядав за садом, збирав овочі на невеличкому городі поблизу церкви, час від часу сповідувався перед священиком за минулі діяння у невеликій каплиці, живучи собі тихенько у дерев’яній хатинці біля храму. Незважаючи на той факт, що протагоністу вдалося сховатися від усіх на тривалий час, зробити його перебування десь в Італії секретом не вдалося. Тож, одного дня, до воріт храму прибули двоє мафіозі, які швидко заштовхали падре Вітторіо у свій автомобіль і залишили наостанок невеличкий пакунок з привітанням від самого Дона Джузеппе Джулліані.
 Разом з найкращими побажаннями від лідера італійської мафії сорок сьомий постає перед вимогою, точніше кажучи ультиматумом – сплатити всього п’ятсот тисяч американських доларів за найближчі три дні. В іншому випадку, він більше не побачить свого духовного наставника живим. Усвідомлюючи неможливість зібрати таку величезну суму коштів за короткий період часу, головний герой вирішує знову взятися за те, що вміє найкраще всього. Одягнувши знаменитий чорний костюм, клон дістає кейс зі зброєю разом з ноутбуком і зв’язується з представниками агентства ICA. З динаміків доноситься радісний голос Діани Бернвуд, котра, вже з перших хвилин спілкування, нагадує сорок сьомому про те, що її колеги не поділяться з ним необхідною інформацією безкоштовно.
 Не маючи змоги заплатити, протагоніст все-таки досягає консенсусу у перемовинах. Координатор ставить перед ним єдину умову – інформацію про місце знаходження священика в обмін на виконання кількох контрактів для агентства. Не маючи особливого вибору, Агент 47 погоджується на пропозицію та розпочинає свій шлях пошуку Еміліо Вітторіо, який занесе його до Росії, засніженої Японії, дощової Малазії та сонячного Афганістану – такою є сюжетна зав’язка гри. Далі ми переходимо до огляду гемплейних і технічних особливостей даного проекту. Розробники привнесли до сіквелу кілька суттєвих змін, які надалі стали невід'ємною часткою серії, але до всього по черзі. Завдяки переходу на оновлену версію ігрового двигуна Glacier Engine картинка суттєво поліпшалася та нічим не поступалася у візуальному плані іншим релізам 2002 року.
 Головною новацією, яка спочатку прийшлася не до смаку багатьом фанатам оригінального Hitman: Codename 47, стала рейтингова система. Наприкінці кожної місії перед вами поставала спеціальна таблиця з сукупністю статистичних даних. В ній враховувалося фактично все: наскільки тихо чи агресивно було здійснено проходження рівня, підраховано загальну кількість пострілів, скільки тривог піднято чи тіл знайдено, хто з охоронців чи цивільних постраждав від ваших дій окремо від головної цілі. На основі зібраної інформації гра призначала рейтинг успішності, котрий складався з цілих п’ятдесяти двох позицій: починаючи найнижчими "Mass Murderer" чи "Butcher" та завершуючи завітним "Silent Assassin".
 Отримати останній місцями було справжнім головним болем, але у винагороду вам відкривалася нова зброя. Наступним інновацією стала поява детальної міні-мапи кожного рівня, на якій відображалася уся необхідна інформація: розташування цивільних, охоронців, точок інтересу, ліфтів, автомобілів і, найважливіше, - місце перебування головної цілі. Деяких змін зазнав інвентар головного героя, адже крім знайомої струни, біноклю, відмичок та пари пістолетів у ньому з’явився хлороформ для нелетальної нейтралізації супротивників. Складається таке враження, що містер Tobias Rieper заздалегідь добряче натренувався на котах, адже майстерно може приспати будь-кого, тихенько підкравшись зі спини.
 Як і раніше ви маєте змогу вільно обирати зброю перед початком місії, але, як завжди, для справжніх професіоналів серед усього різноманіття арсеналу у більшості місій вистачало лише вище зазначеної струни та пістолета обладнаного глушником. Також усі новенькі екземпляри, наприклад, звичайний ніж, снайперська гвинтівка, револьвер чи щось інше, здобуті сорок сьомим в ході завдання залишатимуться з ним назавжди та будуть доступні для подальшого використання при виконанні наступних контрактів агентства. На відміну від попередньої частини серії, сіквел мав декілька рівнів складності: нормальний, високий і максимальний. В залежності від обраного змінювалася пильність охоронців, їхня кількість на ігровій локації, а з міні-мапи пропадали підказки разом з точками інтересу.
 Також змінювалася можливість збереження прогресу, тобто вам надавалося вісім, два або жодного сейву при проходженні контракту. Не думайте, що це зробило гру більш казуальною, навпаки в ній вистачало хардкору, в першу чергу завдяки запровадженню показника підозрілості охорони. Якщо у Hitman: Codename 47 більшості NPC було начхати на лисого офіціанта зі штрих кодом на потилиці, водія чи пацієнта, котрий раптом з’явився нізвідки, то цього разу все не так просто. Деякі охоронці тепер можуть за лічені секунди розкрити головного героя переодягненого в іншу уніформу за допомогою звичайної перевірки id. Зрозумівши, що перед ними не їхній колега, а якийсь непроханий самозванець, вони відразу піднімуть тривогу та, не довго думаючи, відкриють вогонь.
 Довго мозолити очі своєю присутністю їм зовсім не рекомендується, а бігати перед ними взагалі подібно смерті. Окремо хочеться сказати велике дякую композитору Джесперу Кіду за прекрасно написаний музичний супровід. Серед великої кількості переваг хочеться виділити лише один невеликий недолік. Пам’ятаєте рівень в колумбійських джунглях з оригінальної гри, який не сподобався багатьом фанатам серії. Тоді його справедливо критикували за нудність та незрозумілі скитання туди й назад. Розробники мабуть захотіли невдало пожартувати та створили у сіквелі щось подібне. Подорож засніженою долиною до замку Хаямото з купою ніндзя та снайперів, у поганому сенсі запам’яталася мабуть кожному.
 В цілому Hitman 2: Silent Assassin вийшов вельми файним сіквелом, який не лише зберіг багаточисленні переваги оригіналу, але й привніс до серії купу новинок. Гра була тепло зустріта, як зі сторони професійної преси так і з боку фанатів, котрі швидко привнесли її у розряд справжньої ігрової класики початку двохтисячних. Якщо вас не відлякує надмірна хардкорність та застаріла за сьогоднішніми стандартами графіка – спробуйте зіграти у цей чудовий проект. Хоча, вирішувати, як завжди, лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску!
|
