Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. У перерві між популярними новинками, сьогодні ми вирішили привернути вашу увагу до старої-доброї ігрової класики, а саме до четвертої по рахунку гри знаменитої серії Hitman. Сказати, що Hitman: Contracts у 2004 році стала для багатьох фанатів серії справжнім розчаруванням – це нічого не сказати. Не зважаючи на той факт, що профільна ігрова преса і звичайні гравці сприйняли її вельми прохолодно, викинувши у своїх рецензіях справжній шквал критики, розробники не припинили роботу над серією, а навпаки, врахувавши усі свої помилки, вже через два роки презентували на суд публіці свій новий витвір.
 Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Hitman: Blood Money - це комп’ютерна гра в жанрі Stealth розроблена датською студією IO Interactive і видана при підтримці британської корпорації Eidos Interactive двадцять шостого травня 2006 року на PC, PlayStation 2, PlayStation 3, Xbox та Xbox 360. Сюжетні події продовжують історію знаменитого у вузьких колах професійного найманого вбивці і водночас клона першого класу відомого під іменем – Агент 47. За той час, який головний герой провів у лавах секретної організації – ICA (International Contract Agency), він став справжньою легендою серед її учасників та багаточисленних клієнтів.
 Багато хто почав вірити в його холоднокровну майстерність та, без вагань, платив сотні тисяч долларів за виконання найскладніших контрактів. Копи разом з представниками спецслужб вважали головного героя вигадкою, такою собі міською легендою, адже на місці злочинів у більшості випадків не залишалося доказів, а нечисленні свідки, котрих було одиниці, вголос зазначали кожного разу лише одне і теж саме, що бачили підозрілого, лисого чоловіка у чорному піджаку та штрих кодом на потилиці.
 Сюжетне оповідання гри стартує далеко не з складних і затягнутих розслідувань вбивств правоохоронними органами, а зі звичайнісінького інтерв’ю між двома особами – колишнім сімдесятирічним працівником FBI Олександром Лейландом та тридцятирічним журналістом газети "1st Edition" на ім’я Рік Хендерсон. Обидва відразу знаходять спільну мову та вже з перших хвилин стає очевидно, що ця зустріч – це лише невелика формальність. Насправді містер Лейланд готовий запропонувати представнику ЗМІ набагато цікавіший матеріал для його наступної публікації, так би мовити, справжню сенсацію тисячоліття.
 Темою обговорень стають не особливості колишньої роботи представника спецслужби США, його статки, хобі чи політичні погляди. Навпаки Олександр підготував історію про те, як йому вдалося не лише вийти на слід легендарного найманого вбивці, а й успішно схопити і нейтралізувати його. Журналісту спочатку було складно повірити в таку безцеремонну заяву, але з вивченням усіх наявних перед ним матеріалів та доказів, його усмішка змінюється на справжню зацікавленість. Сюжетне оповідання гри побудоване таким чином, що ми можемо прослідкувати за ходом подій, як з точки зору самого Агента 47 так і з точки зору Олександра Лейланда.
 На вас чекають тринадцять унікальних контрактів, а точніше часточок історії, котрі вам доведеться пережити разом з головним героєм. Розпочинається все ж з інциденту на невеликій віллі Дона Фернандо Дельгадо – такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду технічних і геймплейних особливостей даного ігрового проекту. З геймплейної точки зору четверта частина серії Hitman, без перебільшення, досягла свого ідеалу, адже нововведень, з якими стикнулися гравці, було насправді багато.
 І першим з них стало повернення коштів, у вигляді фінансової винагороди за виконання контрактів, як у старому-доброму Hitman: Codename 47. В разі успішного проходження того чи іншого завдання на рахунок Сорок Сьомого приходила певна сума коштів, які потім можна було витрачати у спеціальному магазині "Kruger Schmidt" на придбання нового спорядження, будь-то спеціальні знеболюючі пігулки, шприц з адреналіном, новий кевларовий бронежилет чи дистанційна вибухівка у вигляді мін.
 Також за гроші купувалися усі поліпшення для п’яти стандартних видів зброї агента ICA у вигляді магазинів збільшеної ємності, лазерних прицілів, глушників. Нікуди не поділася і знаменита рейтингова система, яка доповнилася ще одним елементом під назвою загальновідомість. Адже відтепер здобути завітне звання "Silent Assassin" стало ще складніше. Справа в тому, що при виконанні того чи іншого контракту вже не лише достатньо було слідкувати за кількістю піднятих тривог, а й за можливими свідками чи камерами спостереження.
 Усі ці фактори впливали на загальний рейтинг місії, що потребувало від гравців ще більшої обережності і уважності. Звісно ніхто не забороняв нехтувати цими речами, але у такому випадку грошова винагорода була набагато меншою, а у поліції з’являлося достатньо доказів для побудови фоторобота чи розміщення фотографії головного героя на шпальтах ранкових газет. В результаті чого проходження подальших контрактів ускладнювалося, оскільки охорона не стояла на місці, а відразу відкривала вогонь по підозрілому чоловіку в чорному костюмі.
 Ще одним нововведенням гри стала поява повноцінного ближнього бою, так головний герой нарешті навчився битися і роззброювати супротивників. Змінам також піддався штучний інтелект NPC, відтепер охоронці не відкривали вогонь відразу, якщо застукали вас у забороненій зоні, а спочатку люб’язно просили покинути її. Останнім, але не менш критичним нововведенням стала поява значної варіативності під час виконання контрактів у порівнянні з попередніми іграми серії, що на той час виглядало, як щось насправді неймовірне.
 До головної цілі зазвичай можна було дістатися кількома шляхами та знешкодити добрим десятком різноманітних методів. Починаючи з тихого використання струни чи пострілу зі снайперської гвинтівки і завершуючи прямою конфронтацією чи майстерним маскуванням вбивства під нещасний випадок. З технічної точки зору гра також не відставала від тогочасних релізів, стараючись, так-би мовити, йти в ногу з часом. Незважаючи на те, що розробники використовували старенький ігровий двигун Glacier engine, графіка, анімації та візуальна частина проекту не викликала жодних питань.
 На превеликий жаль, були у проекту IO Interactive кілька недоліків. І першим з них є зміна поведінки охоронців, котра, правду кажучи, стала зовсім примітивною. Справа в тому, що у попередніх іграх серії Hitman вони могли легко розкрити переодягненого Сорок Сьомого, якщо той довгий час мозолив їм очі. Але в цій грі це не так, переодягнувшись в уніформу поліцейського, охоронця чи працівника FBI головний герой автоматично стає своїм серед чужих та не викличе у жодного NPC й краплинки підозри.
 Наступний мінус закономірно пов'язаний з першим, оскільки в результаті змін з гри зникла частинка тієї звичної хардкорності завжди притаманної усій серії, що частково розчарувало багатьох фанатів. В цілому Hitman: Blood Money вийшов вельми непоганим ігровим проектом на свій час. Гра досить швидко завоювала своє закономірне місце в серцях та розумах шанувальників серії і представників профільної ігрової журналістики, отримавши від останніх високі оцінки. Дехто взагалі присвоїв "кривавим грошам" статус еталонної частини серії. Купувати цю гру чи ні, як завжди вирішувати лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
