Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних ігрових проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до одного вельми цікавого релізу. Ця новинка, гроші на яку збиралися усім світом на краутфандинговій платформі Kickstarter, вже встигла наробити неабиякого галасу на просторах Інтернету, розділивши гравців на два табори. Одні без зайвих вагань називають її найкращою RPG цього року, виставляючи даному продукту найвищі оцінки у власних рецензіях і автоматично підносячи гру в один ряд з такими відомими франшизами, як Fallout, The Elder Scrolls та The Witcher.
 Інші ж безжалісно критикують її, немов відважні капітани старовинних лінійних військових суден, виплескуючи власне незадоволення у бік розробників потужними залпами з усіх корабельних гармат і називаючи цей продукт справжнім непотребом та брухтом. Аргументуючи власні думки і висновки тим, що гра у своєму теперішньому вигляді не дотягує ні до одного з існуючих стандартів сучасної ігрової індустрії.Якою ж вона є насправді? На це питання ми і постараємося вам сьогодні змістовно відповісти.
 Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Kingdom Come: Deliverance – це комп’ютерна гра в жанрі Action/RPG розроблена чеською студією Warhorse та видана при підтримці німецької корпорації Deep Silver тринадцятого лютого 2018 року на PC, Xbox One та PlayStation 4. Очолював робочий процес не аби хто, а сам Даніель Вавра – сценарист, котрий на початку двохтисячних подарував усім нам один з найкращих ігрових проектів, справжню класику ігрової індустрії під назвою Mafia: The City of Lost Heaven.
 Сюжетні події гри розгортаються у 1403 році наприкінці середніх віків посеред королівства Богемії. В той час усі жителі були прикро приголомшені смертю його величності імператора Священної Римської імперії Карла IV Люксембургского. Спадкоємцем престолу та корони було обрано одного з синів покійного короля - Вацлава IV. Той на відміну від батька виявився зовсім не зацікавленим у повноваженнях і титулі, що перейшли йому у спадок та навіть не прийшов на власну коронацію. Правду кажучи, він приділяв мало уваги управлінню королівством.
 Натомість новоспечений правитель Богемії, немов Еціо Аудіторе да Фіренце, почав спускати усі державні статки на вино та дівчат. Така поведінка короля зовсім не сподобалася представникам місцевій знаті, тож деякі з них звернулися до рідного брата Вацлава IV – Сигізмунда з проханням допомогти. Той, не довго думаючи, погодився і залюбки приступив до роботи. Спочатку він викрав самого короля Богемії та помістив його у одну з темниць, а потім прийнявся наводити лад у королівстві вельми радикальними методами.
 Не оминули ці прикрі події і повз головного героя гри – звичайного сина коваля на ім’я Генрі (Індро, Інджих) в залежності від обраної вами локалізації. Одного дня на його домівку – Скаліца, відому на всю Богемію своїми срібними шахтами, напала ціла армія половців і чеських солдат на чолі з невідомим лицарем, представники якої без будь-якого жалю вбивали і грабували усіх хто зустрівся їм на шляху. Непрохані гості не лише спалили невелике містечко до тла, а й забрали у протагоніста найцінніших людей, вбивши рідних - маму і тата у нього на очах.
 Самому Генрі поталанило дивом вибратися з цієї кошмарної ситуації живим. Поранений він дістався до сусіднього міста, а ще через деякий час отримав можливість стати на службу до одного з місцевих дворян – пана Радзига Кобили. Головний герой, добре запам’ятавши лице командира армії, що спалила Скаліц, пообіцяв собі за будь яку ціну розшукати вбивцю своєї родини та помститися йому. Такою є сюжетна зав’язка, а далі ми традиційно переходимо до огляду геймплейних особливостей даного ігрового проекту.
 Сценаристи старанно підійшли до створення у грі аутентичної атмосфери кінця середніх віків, їм це безумовно, без перебільшення, вдалося на всі сто відсотків. Вже з перших хвилин розумієш суспільний устрій та різницю між християнами, учасниками купецьких гільдій, вельможами та можновладцями, а також представниками духовенства тих часів. Розробники постаралися "намішати" у своїй грі багато знайомих досвідченому гравцю механік. Наприклад, Генрі потрібно постійно слідкувати за власними біологічними потребами у свіжій їжі та сні, немов у симуляторі виживання.
 Нехтування ними може призвести до вельми негативних наслідків. Окрім цього слід ще раз нагадати про те, що головний герой простий син коваля, а не всемогутній герой, як це часто буває в інших ігрових проектах. Він не майстер фехтування, рукопашного бою чи стрільби з лука і навіть не навчений грамоті, мистецтву алхімії чи мисливству на диких звірів. Усі вище перераховані ремесла вам доведеться вивчати з нуля разом з ним, поступово прогресуючи від першого до двадцятого рівня. І раз ми вже почали говорити про бойову систему, присвятимо їй трохи більше уваги.
 Загалом вона є доволі хардкорною, чимось схожа на ту, яку ми бачили у For Honor і залежить від багатьох факторів: рівня бойових навичок героя, його екіпіровки та опонентів, котрі постануть перед ним у бою. І якщо бандитів одягнутих у звичайну одежу можна перемогти відносно легко кількома влучно випущеними стрілами або парою ударів меча, з лицарями закутими з ніг до голови у важку броню виникне чимало проблем. Адже навіть один такий воїн створить вам багато головної болі. Зауважимо ще й той факт, що у бою повністю відсутня можливість лікування.
 Генрі може досить швидко відправитися на той світ від втрати крові, отримавши сокирою по голові чи спіймавши стрілу у коліно від ворожого лучника. Битися тут з трьома чи більше супротивниками одночасно – це самогубство. На щастя, у більшості ситуацій ніхто не забороняє застосувати вам сотий прийом карате та, стрибнувши на свого вірного коня, накивати п’ятами від усіх проблем. На щастя, у більшості випадків головний герой може уникати збройних сутичок та домовлятися з іншими NPC шляхом переговорів і конструктивного діалогу. В цьому йому допоможе кілька навичок, а саме - красномовність, харизма чи загрозливий вигляд.
 Перша залежить від рівня відповідного таланту, друга від зовнішнього вигляду протагоніста, адже ніхто не захоче спілкуватися з персонажем одягнутим у брудний одяг, а остання від загального рівня сили та екіпіровки Генрі. Слід також зазначити, що майже усі квести у грі, як і у Wasteland 2 мають обмеження у часі. Ніхто з NPC не буде чекати цілий тиждень, а то і два поки ви виконаєте його доручення. Не встигли прийти кудись вчасно – це, як кажуть, вже ваші проблеми, другого шансу чи обіцяної винагороди вам вже не нададуть.
 Останньою, але не менш важливою механікою є система правопорядку у грі. Міська варта не буде сидіти склавши руки та своєчасно реагуватиме на усі ваші дії. І якщо за дрібні правопорушення, будь-то ходіння у нічній час по місту без факелу чи крадіжку - протагоніста лише оштрафують, то за скоєння більш тяжких злочинів він загримить прямо до в’язниці. Разом з цим його репутація стрімко стрибне до низку. Як наслідок, місцеві жителі не будуть особливо раді бачити пику Генрі наступного разу, а деякі взагалі відмовляться з ним розмовляти чи торгувати.
 На жаль, у грі є справжній вагон проблем і технічних несправностей, місцями взагалі складається таке враження, що працівники відділу QA були у довгострокові відпустці, а не виконували власну роботу. Поки ситуація виглядає доволі кепською, відверто кажучи, змушує бажати кращого і нагадує про проблеми The Witсher, Assassin’s Creed: Unity та Wolfenstein: The New Order в момент їхнього релізу. Симптоми тут усім знайомі: проблеми з просіданням FPS та анімацією NPC, підзавантаження текстур навколишніх об’єктів, неробочі тригери у деяких додаткових завданнях, довгі очікування перед кожним діалогом, багаточисленні глюки і баги.
 Незважаючи на намагання розробників привести гру до ладу патчами, зокрема патчем 1.3, реліз якого стався сьогодні, усіх технічних несправностей станом на 09.03.18 їм поки вирішити не вдалося. Проблемою під номером два є відверто кепська та дратуюча система збереження у грі, яка працює лише у двох випадках. У разі якщо Генрі добре поспав кілька годин або випив спеціальний шнапс, який можна придбати у таверні чи зварити самому на алхімічному верстаку. Зберегтися у зручний для вас момент, особливо на початку історії, просто не має можливості.
 Банально не вистачає грошей на цей цінний напій. Особливо неприємно, коли гра вилітає з критичною помилку на робочий стіл і твої останні півтори чи дві години прогресу йдуть прямо коту під хвіст чи множаться на нуль. Третьою проблемою є те, що навколишній ігровий світ є у більшій мірі абсолютно пустим. Так, на вас чекають вісім-десять видів випадкових зустрічей на дорогах, а в лісах можна пополювати на зайців, оленів, диких кабанів, натрапити на лігво бандитів чи табір половців або пошукати скарби, слідкуючи орієнтирам спеціальних мап, але на більше вам не варто розраховувати.
 Останньою, але менш суттєвою проблемою є фінал гри. Особливо спойлерити ми тут не станемо, скажемо лише, якщо ви очікуєте від сюжету повністю завершеної історії, як у інших RPG, але тут цього ви не отримаєте. Після витрачених дев’яносто двох годин у нас склалося таке відчуття, що замість фінальної плашки: "The End" скоріше повинна була бути "To be continued…". Загалом Kingdom Come: Deliverance вийшла вельми неоднозначним ігровим проектом з великою кількістю яскраво виражених плюсів та мінусів.
 Назвати цей продукт відверто поганим у нас язик не повернеться, але й присвоїти йому статус чудової RPG на ряду з Fallout, The Elder Scrolls та The Witcher ми також не зможемо в силу перерахованих вище проблем. Хоча це не завадило їй розійтися по світу більш ніж мільйонним тиражем реалізованих копій, а Деніелю Ваврі потрапити на обкладинку журналу Forbes. Купувати цю гру чи ні, як завжди вирішувати лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
