Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних ігрових проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до одного з нещодавніх сюжетних доповнень до вельми скандального минулорічного ігрового проекту під назвою Middle-earth: Shadow of War. Детальний огляд якого вже розміщено на сайті, якщо зацікавились – ласкаво просимо на головну сторінку чи до архіву. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Middle-earth: Shadow of War - The Blade of Galadriel – це сюжетне DLC розроблене американською студією Monolith Productions та видане при підтримці корпорації Warner Bros. Interactive Entertainment шостого лютого 2018 року на PC, Xbox One та PlayStation 4.
 Сюжетні події даного доповнення розростаються відразу після фіналу третього акту історії Таліона. Протагоністом цього разу виступає не колишній рейнджер Гондору, а мисливець на назгулів – ельфійка, відома вам під іменем Елтаріель. Після не зовсім вдалої конфронтації з Сауроном, в результаті якої Темний і Світлий Лорди стали одним цілим, а на верхівці головної чорної башти "Барад-дур" з’явилося всевидяче палаюче око, головна героїня, залишившись без кількох пальців на лівій руці планує повністю покинути ці прокляті землі Мордору та повернутися до рідної домівки – Рівенделлу.
 Але тут з нею зв’язується сама володарка Лоріена - золотоволоса леді Галадріель, яка наказує своїй підопічній розібратися з одним із нових назгулів, котрий не так давно поселився у фортеці Мінас-Моргул і лише тоді їй буде дозволено повернутися. Не маючи особливого вибору та озброївшись новим кільцем, Елтаріель приступає до виконання завдання. Успішно діставшись до місця призначення, вона знаходить старого знайомого рейнджера. Той, в свою чергу, красномовно дає їй зрозуміти, що незважаючи на свій стан, він ще залишається вільною людиною і не є покірним слугою Саурона.
 Окрім цього Таліон просить головну героїню вирішити низку невідкладних проблем, а саме відвоювати втрачені фортеці, а також допомогти кільком його підлеглим. Такою є сюжетна зав’язка, а далі ми традиційно переходимо до опису геймплейних особливостей і нововведень притаманних даному DLC. На відміну від основною сюжетної лінії цього разу розробники постаралися максимально урізноманітнити ігровий процес та діючих персонажів, внаслідок чого сюжетні квести вже не виглядають такими одноманітними.
 Наприклад, в першому випадку вам дають можливість отруїти гарнізон цілої фортеці не вступаючи в битву, в другому прокрастися у головну залу та розправитися з воєначальником уруків без штурму, а в третьому піти на збройний штурм з армією пліч опліч з Таліоном – дрібниця скажете ви, але саме цієї варіативності так не вистачало. Сценаристи не полінувалися і додали у історію насправді унікальних орків, які запам’ятаються вам на довго. Також слід додати, що Елтаріель вправно користується холодною зброєю та луком не гірше за рейнджера Гондору і на відміну від останнього може спокійно відновлювати рівень власного здоров’я до максимуму.
 При повному поліпшенні даної здібності за допомогою спеціальних жовтих кристалів швидкість регенерації зросте на цілих 200%, роблячи головну героїню фактично безсмертною, а точніше кажучи, справжньою машиною зі знищення орків і уруків. Жоден з капітанів, який вирішить стати на вашому шляху не представлятиме з себе якоїсь суттєвої загрози. Ще однією геймплейною новацією є використання Елетріель ельфійського світла у бою. Ні, заблимати якогось з орчих капітанів до смерті вам навряд чи вдасться, а от дезінтегрувати без особливих зусиль - це будь ласка.
 На жаль, у доповненні присутні кілька недоліків - першим з них є відсутність челенджу, як такого, з перерахованих вище причин пов’язаних з безсмертністю головної героїні. Недоліком під номером два є те, що ігровий світ є абсолютно пустим і в ньому майже нічого робити. Можна лише пополювати на орчих капітанів та отримати собі спорядження більш високої якості, але на більше не розраховуйте. Останнім, але не менш суттєвим недоліком є загальна тривалість DLC – повне проходження якого займе у вас три – чотири години максимум.
 І це, правду кажучи, в рамках такої масштабної гри виглядає немов капля у морі. Загалом пройшовши його, у нас не раз і не двічі виникало таке відчуття, що саме ці події повинні були бути у четвертому акті історії основної сюжетної ліній Таліона, а не нудний і монотонний процес з захоплення та захисту фортець, розподілений на довгих десять фаз. Але тут вже нічого не поробиш, як кажуть: "Маємо те, що маємо". Купувати дане доповнення чи ні, як завжди вирішувати лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
