Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп’ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних проектів ігрової індустрії та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до п’ятої по рахунку гри знаменитої шпигунської серії Tom Clancy's Splinter Cell. Після релізу Tom Clancy's Splinter Cell: Double Agent розробникам та фанатам пригод відомого працівника Третього Ешелону стало зрозуміло, що гра, відверто кажучи виявилася не зовсім вдалою. Огляд на подвійного агента ми в свій час вже встигли зробити, тож, якщо зацікавилися – ласкаво просимо до архіву. В результаті серія "взяла перерву" на довгих чотири роки, а представники студії за цей час взялися за кропітку роботу та активно опрацьовували нові концепції майбутньої новинки.
 Звісно ж цей ігровий проект потрапив у атмосферу справжнього виробничого пекла та на його творців чекало немало проблем. Спершу фанатів серії спіткала черга переносів дати релізу з першочергового анонсу, який стався двадцять третього березня 2007 року та повторного анонсу вже в рамках міжнародної виставки E3 2009. Потім почали з’являтися похмурі новини, що за різними даними розробку згортали та починали, так-би мовити, з чистого листа за чотирьохрічний період принаймні двічі.
 Яким же врешті-решт вийшла ця багатостраждальна гра – не хвилюйтеся, зараз ви про все дізнаєтеся. Сідайте зручніше та беріть з собою щось смачненьке, адже ми розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Tom Clancy's Splinter Cell: Conviction – це комп’ютерна гра в жанрі Action-adventure, Stealth розроблена канадською студію Ubisoft Montreal і видана при підтримці французької корпорації Ubisoft тринадцятого квітня 2010 року на PC та Xbox 360. Сюжетні події гри розгортаються через три роки після фіналу Tom Clancy's Splinter Cell: Double Agent, а головним героєм і надалі залишається відомий багатьом професійний агент третього ешелону – Сем Фішер.
 Сказати, що в результаті останніх подій його життя змінилося кардинально – це нічого не сказати. Уряд Сполучених Штатів Америки спільно з Агентством Національної Безпеки, незважаючи на багатолітню службу та багаточисленні здобутки, поставив клеймо зрадника у досьє свого найкращого агента, оголосивши його у міжнародний розшук. До того ж містер Фішер пережив болісну втрату рідної доньки – Сари, а також йому довелося зробити смертельний постріл у свого найкращого друга – Ірвінга Ламберта в штаб-квартирі "JBA".
 Не дивно, що в результаті описаних вище подій, Сем вирішив покинути для себе все, що було йому так дорого та піти туди, де пройшла більша частина його професійного життя, а саме у тінь, ставши самотнім вигнанцем. Одного прекрасного дня він полишив рідну домівку, видалив контакти колег "Третього Ешелону" з власного телефону та безслідно зник з радарів. Незважаючи на усі намагання представників спецслужб відшукати головного героя й опрацьовані тонни матеріалів, значних успіхів у цій справі досягти їм не вдалося.
 Час від часу, тут й там спливали чутки та свідки, котрі бачили особу схожу на Фішера, але крім цього у служителів правопорядку не було жодних зачіпок. Сем теж не сидів склавши руки та проводив власне розслідування. Протагоністу вдалося натрапити на слід вбивці його доньки, який в кінці-кінців привів його до столиці республіки Мальта – Валлетти. Саму тут в одному з помпезних і розкішних маєтків, згідно отриманої інформації, жила його ціль. Не встиг головний герой насолодитися стравами місцевого ресторану та приступити до роботи, як його перервав несподіваний телефонний дзвінок від старої знайомої - Анни "Грім".
 Вона сповістила Сему неприємну звістку – місцеві бандити були не зовсім раді його бачити та швидко наближалися до його позиції. Тож, як і у старі часи колишньому агенту потрібно буде виплутуватися з халепи – такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду геймплейних і технічних особливостей даного ігрового проекту. З технічної точки зору проект старався йти в ногу з часом, незважаючи на той факт, що розробники й надалі використовували перевірений часом ігровий двигун Unreal Engine 2.5, але сильно модифікований.
 В цілому до візуальних аспектів гри не було жодних питань та на свій час вона виглядала просто чудово. Якщо брати до уваги геймплейні аспекти гри, то тут слід сказати, що більшість основних механік залишилися без суттєвих змін. Сем, як і раніше, ховається у тінях та помирає з двох чи трьох пострілів супротивників у разі викриття. Не дуже змінився й наявний арсенал зброї, серед якого знайшлося місце кільком видам пістолетів та штурмових гвинтівок, дробовику, чотирьом видам гранат, дистанційним мінам і мініатюрним камерам спостереження.
 Не забули розробники й про фірмові окуляри нічного бачення, які у грі зазнали певної модифікації, а саме отримали ефект ультразвукового локатору. Тепер за їх допомогою Сем може без проблем бачити супротивників крізь стіни. На фанатів серії все ж таки чекало кілька новацій. Однією з них стала нова здібність головного героя під назвою "Mark & Execute". Як видно з назви, розробники дали можливість Сему Фішеру відмітити кілька цілей у своєму полі зору, а потім стратити їх за долю секунди.
 Використовувати її весь час не вийде, спочатку доведеться нейтралізувати когось у ближньому бою. Наступною геймплейною новинкою є повна переробка системи індикації видимості головного героя. В цій грі, на відміну від попередніх частин серії, в яких були присутні індикатори видимості і шумності персонажа, розробники вирішили обійтися простим, але вельми елегантним рішенням. Якщо Сем знаходиться у тіні та не видний своїм опонентам, то простір навколо нього стає чорно-білого кольору, але як тільки він потрапить під промені світла чи на очі супротивникам, картинка зміниться на звичну кольорову палітру.
 Останньою новацією стало поліпшення механіки роботи штучного інтелекту NPC. Справа в тому, що у разі викриття, супротивники не лише старалися дістатися останньої відомої їм позиції головного героя, що відображалася у вигляді білого привида, а ще й ретельно обшукували всю місцевість довкола. Тож, піднявши тривогу, ховатися від розлючених охоронців було ще складніше. Останньою, але не менш важливою механікою, є поява швидкого переміщення між укриттями. Така невелика дрібниця, що дозволяє Сему зручно перейти з одного місця в інше за кілька секунд.
 Окремо ще хочеться акцентувати вашу увагу на кооперативному режимі. Класичний кооп представляв з себе невелику історію співпраці двох спецагентів різних країн – Арчера та Сокола, перший з яких працював у лавах "Третього Ешелону", а другий був оперативником організації "Ворон". Їхня історія є пріквелом до основного сюжету Сема Фішера та розбита на окремі чотири рівні. Непоганий варіант, щоб провести кілька годин за грою разом з другом у файній компанії, але на більше не варто розраховувати.
 На жаль, були у нового шпигунського бойовика і кілька суттєвих проблем. Першою з них стала відмова від класичного OPSAT, в якому містилися усі основні і другорядні завдання місії. Натомість комусь з розробників прийшла в голову «геніальна» ідея висвітлювати деталі і завдання на об’єктах у ігровому світі. Наприклад, йдете ви собі вулицею і тут раптом на стіні будинку з’являється величезний надпис: "BASH the DOOR", "Plant C4 on chopper" чи "Rescue the SQUAD LEADER". Виглядало все це дійсно кумедно, але разом з цим атмосфера ігрових рівнів йшла коту під хвіст.
 Проблемою під номером два стала першочергова орієнтованість проекту на екшен складову, що неабияк розлютило багатьох фанатів серії. У більшості випадків, ви не могли тихенько прокрастися повз супротивників, залишивши їх у спокої. Не раз і не двічі протягом сюжетного оповідання Сему доводилося вступати у відкриті збройні конфронтації з купою пострілів та яскравими вибухами. Від чого складалося таке враження, що граєш у звичайний шутер від третьої особи з елементами стеслу, а не у старий-добрий хардкорний стесл з шутерними елементами, зламом охоронних систем, нейтралізацією камер спостереження.
 В цілому Tom Clancy's Splinter Cell: Conviction вийшов вельми суперечливим проектом, що розділив фанатів серії на два табори. Одним гра більш-менш сподобалася, а інші справедливо критикували її за відсутність звичних елементів та особливостей, притаманних попереднім іграми цієї знаменитої шпигунської серії. Купувати її чи ні, як завжди вирішувати вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску!
|
