Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до продовження знаменитої на початку двохтисячних років шпигунської серії. Після шаленого успіху Tom Clancy’s Splinter Cell: Chaos Theory, яка не за просто так отримала високі оцінки від профільних ігрових видань та стала справжнім еталоном у очах і серцях багатьох фанатів жанру стелс, розробники заявили про те, що у надрах студії вже активно кипить робота над продовженням пригод знайомого усім агента. До речі, огляд на попередню гру ми вже встигли зробити, якщо зацікавилися – ласкаво просимо до архіву.
 З багаточисленних інтерв’ю стало відомо про швидкий реліз проекту та роботу одночасно над двома різними версіями. Одна створювалася силами канадської студії Ubisoft Montreal та призначалася для консолей PlayStation 2, Xbox, Nintendo Wii та Nintendo GameCube. Над іншою ж працювала китайська студія Ubisoft Shanghai, котра обіцяла розкрити продукт у всій красі на інноваційних на той час консолях нового покоління - Xbox 360 та PlayStation 3, а також порадувати усіх володарів персональних комп’ютерів.
 Згодом стало відомо, що реліз очікуваного сотнями тисяч гравців проекту запланований на 2006 рік. Сказати, що почувши цю звістку фанати серії поставилися до анонсу новинки доволі скептично – це нічого не сказати. Незважаючи на таку гарну новину, усіх цікавила і водночас бентежила лише одна думка - чи вдасться розробниками за такий короткий термін виконати гігантський об’єм робіт і успішно завершити створення гри, не вдаривши при цьому в бруд обличчям та зберігши планку якості, високо поставленою Теорією Хаосу?
 Відповідь на це важливе питання, ви зараз дізнаєтеся, як кажуть, влаштовуйтесь зручніше, ми розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Tom Clancy’s Splinter Cell: Double Agent – це комп’ютерна гра в жанрі Third-person shooter, Stealth розроблена китайською студією Ubisoft Shanghai та видана при підтримці французької корпорації Ubisoft сімнадцятого жовтня 2006 року на PC, PlayStation 3 та Xbox 360. Сюжетні події гри розгортаються у 2007 році, а головним героєм і надалі залишається оперативник секретної організації "Third Echelon" – Сем Фішер.
 Після успішного владнання усіх можливих проблем на території Грузії, Індонезії, а також недопущення початку масштабного конфлікту між країнами сходу і заходу, головний герой продовжив боротьбу з можливими терористичними загрозами. За весь цей час Сем став справжньою легендою серед працівників третього ешелону та у притаманній йому професійній манері продовжував виконувати багаточисленні завдання від Агентства Національної Безпеки Сполучених Штатів Америки. Він й надалі демонстрував феноменальні результати роботи та власний професіоналізм у координації зі старим добрим полковником Ірвінгом Ламбертом та Анною "Грім".
 Так продовжувалося кілька довгих місяців, аж до того моменту, коли одного дня на нього чекала зовсім незвична місія. За даними АНБ стало відомо про незвичну активність в межах геотермальної електростанції, розташованої десь в Ісландії та можливе розташування на її території балістичної ядерної ракети. Що може бути гірше для Сема за важку операцію з нейтралізації терористичної загрози? Таж сама операція, виконувати, яку доведеться не самотужки, а у компанії зеленого та імпульсивного новачка.
 Не радий своєму новому напарнику, містер Фішер, все-таки приступає до виконання завдання і успішно нейтралізує загрозу, але при завершенні операції він не отримує подяки від керівництва. Натомість приголомшений протагоніст дізнається від Ірвінга Ламберта вельми сумну і моторошну звістку. Виявляється, що поки Сем виконував робочі обов’язки, з найдорожчою для нього у всьому світі людині сталося лихо. Його рідної доньки – Сари більше не стало, точніше кажучи, по дорозі додому її на високій швидкості збив якийсь п’яний водій.
 Ця подія стала поворотною у житті Сема і фактично зламала його, не у фізичному, а у психологічному плані. Втративши єдину для себе близьку людину наступні кілька місяців головний герой перебуває у розпачі, переживає неабиякий емоційний стрес і втрачає сенс життя, часто шукаючи його на дні чергової пляшки з міцним алкоголем. Бачачи вельми кепський стан свого колеги, Ірвінг Ламберт разом з партнерами із АНБ, пропонують своєму найкращому агенту виконати одне з найнебезпечніших у всій його кар’єрі завдань, а саме, під прикриттям проникнути у терористичну організацію JBA (Армія Джона Брауна).
 Це, на його думку, допоможе Сему зібрати себе до купи. Не маючи що втрачати і за кого перейматися, Фішер без зайвих роздумів погоджується виконати цю надзвичайно складну місію. Так він і потрапляє до федеральної в’язниці штату Канзас, де за гратами вже знаходиться один з представників JBA – такою є сюжетна зав’язки гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду технічних і геймплейних особливостей даного ігрового проекту. Розробники не стали кардинально перероблювати знайомі фанатам ключові геймплейні механіки, перенісши частину з них із Tom Clancy’s Splinter Cell: Chaos Theory.
 Незважаючи на цей факт, тут на гравців чекало кілька не зовсім приємних сюрпризів, які ми опишемо трохи пізніше. Протагоніст, як і раніше при виконанні більшості завдань надавав перевагу своєму фірмовому костюму "Mark V Tac Suit" з багатоцільовими окулярами, гострому, мов бритва, армійському ножу, пістолету "FN Five-seveN" та штурмовій гвинтівці "SC-20K M.A.W.S.". Зазвичай протягом сюжету перед головним героєм постають місії прихованого проникнення чи непомітної нейтралізації якихось з цілей, додаючи до цього певні умови й міні-завдання.
 Виконуючи їх ви відкривали доступ до ліпшого спорядження. Гра ні на краплинку не втратила притаманної їй хардкорності. Потрапили на очі супротивнику і зловили від нього дві-три кулі – ласкаво просимо на найближчий чекпоїнт. Одним з основних нововведень четвертої частини серії стала поява, так званої, шкали репутації, яка відображала ставлення представників NSA та JBA до Сема Фішера. Якщо хоч одна з них досягали мінімального значення – це призводило до автоматичного провалу місії.
 В результаті чого вас завжди змушували ходити по лезу ножа чи тримати рівновагу на тонкій мотузці посеред високої прірви. Іншими словами, виконувати завдання терористів, так щоб вони не запідозрили у своєму новому колезі засланого козачка та водночас з цим намагатися збирати усю необхідну інформацію для третього ешелону. А це передбачало зламування та завантаження на сервери у штаб-квартирі JBA вірусів, встановлення жучків на телекомунікаційні лінії, сканування відбитків пальців і записування голосу її представників, а також проникання у багаточисленні заборонені зони.
 Протягом проходження історії перед вами часто поставав насправді складний вибір: стратити ні в чому невинного цивільного чи відмовитися натискати на гачок, здійняти у повітря величезний білий лайнер або навпаки залишити його неушкодженим – кожне рішення неодмінно відіб’ється на репутації обох сторін. В залежності від зроблених по сюжету вчинків на вас чекало три різні фінали історії. Ще одним важливим нововведенням стала поява інтерактивної супутникової міні мапи, котра відкривалася через OPSAT.
 На ній відображалося розташування головного героя та інших NPC довкола в певному радіусі. Також черговою новацією стала поява нового виду зламу, адже окрім можливості відкривати зачинені двері відмичками, проникати на чужі комп’ютери з допомогою OPSAT, Сем навчився майстерно відчиняти ще й сейфи. На превеликий жаль, були у гри і деякі проблеми. Першою з них стала, відверто кажучи, кепська оптимізація. І якщо з версіями для консолей все було ще більш менш нормально, то на володарів PC чекала величезна кількість неприємностей.
 Вони стикнулися з багаточисленними глюками, частими вильоти на робочий стіл з критичними помилками та повністю непрацюючої системи винагород за виконання додаткових завдань. Звісно більшу частину з перерахованих вище недоліків розробники постаралися виправити патчами, але повністю полагодити все до кінця їм не вдалося. Другою проблемою стала відмова від класичного індикатору шуму та помітності притаманним оригінальним частинам Splinter Cell на догоду мінімалістичному інтерфейсу.
 На відміну від попередньої гри серії, індикатор знаходиться прямо на костюмі головного героя та носить малоінформативний характер у стилі сигналів світлофора: зелений – Сем добре замаскований у тіні, жовтий – його легко помітити, червоний – тривога або розкриття супротивниками. Останньою, але не менш важливою проблемою стала наявність денних місій, які необхідно було проходити у світлий час доби. У такій обстановці супротивники помічали Сема з далеку, а сховатися було ніде, тож їх виконання місцями перетворювалося на справжній кошмар.
 В цілому Tom Clancy’s Splinter Cell: Double Agent вийшов вельми суперечливим ігровим проектом, який виглядав досить блідо на фоні Tom Clancy’s Splinter Cell: Chaos Theory. З одного боку на фанатів чекала насправді цікава і варіативна історія, але з іншого все впиралося у кепську технічну сторону гри. Прикро усвідомлювати той простий факт, що розробникам банально не вистачило часу на те, щоб довести її до ладу. Протримай вони проект у розробці ще кілька місяців, можливо результат був би зовсім іншим, але маємо те, що маємо.
 Купувати цю гру чи ні, як завжди вирішувати вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
