Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп’ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд популярних ігрових проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до сіквелу відомої в середині двохтисячних серії The Darkness. Оригінальна гра від невеликої команди розробників зі швецької Starbreeze Studios стала у далекому 2007 році для багатьох справжнім відкриттям, як і видана кількома роками раніше The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. Тоді консольний ексклюзив з історією помсти молодого двадцяти однорічного парубка - Джекі Естакадо своєму рідному дядечку - Полі, що базувалася на однойменній серії коміксів дев’яностих років минулого століття від американської компанії Top Cow Productions, прийшовся до смаку не лише гравцям.
 Довкола проекту сформувалася армія фанатів, до того ж він отримав доволі високі оцінки від представників профільних ігрових ЗМІ. Тираж у більш ніж один мільйон реалізованих копій для нового IP тоді виглядав зовсім не погано. Тож через деякий час, після такого комерційного успіху, ні кого не здивувала новина про те, що розробники взялися за розробку сіквелу. І можливо у цієї історії був щасливий фінал, але в якийсь момент стала відома неприємна новина. Справа в тому, що з якихось причин Starbreeze Studios зупинила розробку майбутньої новинки і передала її у руки іншої студії.
 Шведи ж тоді активно працювали над створенням шутеру Syndicate, але про неї ми розповімо вам іншим разом. Чи вийшло у нових творців зберегти дух оригінальної The Darkness і при цьому не вдарити у бруд обличчям? На це питання ми сьогодні і постараємося дати розгорнуту і водночас аргументовану відповідь. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя The Darkness II – це комп’ютерна гра в жанрі First-person shooter розроблена канадською студією Digital Extremes та видана при підтримці американської корпорації 2K Games сьомого січня 2012 року на PC, PlayStation 3 та Xbox 360.
 Сюжетні події сіквелу розгортаються через два роки після фіналу оригінальної гри. За цей час молодий Джекі Естакадо не сидів склавши рук, а навпаки досить швидко піднявся у лавах мафіозної сім’ї Франчетті. Зі звичайного кіллера та хлопчика на побігеньках для свого дядечки, він перетворився на справжнього дона одної з найбільших і найвпливовіших гангстерських банд Нью-Йорку. . В такому віці у нього було майже все чого забажаєш: розкішний пенхаус, кілька мільйонів доларів на рахунку і надійні зв’язки з іншими кримінальними босами мафіозних кланів – чого ж більше бажати?
 Звісно була у всієї цієї, на перший погляд файної ситуації і, так звана, друга сторона медалі. Адже Джекі не забув про свій особливий подарунок, який отримав на свій двадцять перший день народження. Він навчився контролювати свого внутрішнього темного демона іменованого "The Darkness", котрий надавав своєму власнику надприродні сили, але в замін поступово захоплював контроль над ним, потихеньку поглинаючи його душу. Разом з цим протягом цих двох років його не полишали спогади про трагічну загибель коханої дівчини – Дженні, які кожен раз викликали у нього лише розпач та біль.
 Незважаючи на усі ці не дуже приємні фактори, головний герой намагається зберігати контроль у своїй організації. Так одного прекрасного вечора містер Естакадо вирішив навідатися до місцевого ресторану, але замість смачної вечері і приємної компанії чарівних дівчат на нього чекала зовсім інша зустріч. Не встиг він зайти, сісти за столик і насолодитися їжею, як ситуація вмить пішла шкереберть. На ресторан напала група озброєних до зубів найманців на чолі з невідомим чоловіком, яким врешті-решт вдалося смертельно поранити Джекі.
 В цій безумовно складній ситуації у головного героя був вибір – померти або знову випустити на волю свого внутрішнього демона. Не довго роздумуючи, він обирає другий варіант та залишається в живих. Тож, тепер протагоністу потрібно буде з’ясувати, хто ж стояв за таким зухвалим нападом, а також дати раду своєму демонічному компаньйону, котрий знову старається захопити його під свій контроль – такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду геймплейних і технічних особливостей даного ігрового проекту.
 Якщо ви думаєте, що розробники із Digital Extremes створили сіквел, слідуючи знайомій мабуть усім концепції: "Теж саме, але більше і масштабніше", то тут ви помиляєтесь. На диво, друга частина серії доволі сильно відрізняється від оригіналу і проявляється це не лише у ключових геймплейних аспектах, але й у зміні візуального стилю проекту. Дизайнери чомусь відмовилися від сірої, темної і місцями нуарної атмосфери, яка панувала у першій грі та повністю замінили її на більш яскраву та притаманну однойменним коміксам.
 Загалом, до якості картинки і графіки в цілому не було жодних дорікань та на той час гра виглядала зовсім непогано. Беручи до уваги геймплейну складову проекту, слід сказати, що розробники добре перекроїли ключові механіки, вирізавши частину знайомих фанатам оригіналу аспектів і додавши чимало нових. Деякі здібності Джекі пов’язані зі стелсом, додаткові завдання, повноцінна діалогова система з різними варіантами реплік, чотири види темних дарклінгів-міньйонів – все це, на превеликий жаль, залишилося в минулому.
 Натомість розробники сконцентрували всю свою увагу на розвитку екшен складової гри, що видно вже з перших хвилин сюжетного оповідання. Джекі крім майстерного поводження зі зброєю: фірмовою парою пістолетів, пістолетами-кулеметами, дробовиками чи штурмовими гвинтівками, демонструє ще більш руйнівні надприродні сили. Завдяки парі демонічних рук, він здатен буквально розривати своїх опонентів на шматки, кидатися в них різними предметами, будь-то звичайна ваза, шматок труби, більярдний кий, гострий вентилятор чи автомобільні двері.
 Розробники також додали у гру ще більше механік ближнього бою, - так схопивши супротивника демонічною рукою, протагоніст має змогу жорстоко стратити його за долю секунди. Це дозволить Джекі поповнити рівень власного здоров’я, збільшити боєзапас чи створити перед собою спеціальний темний щит, який тимчасово захищатиме його від ворожого вогню. Але це ще не все, адже у сіквелі знайшлося місце для повноцінної системи поліпшення персонажа, немов у якійсь класичній RPG.
 Накопичивши достатньо поїнтів темряви, ви маєте змогу витратити їх на поліпшення характеристик протагоніста. Залежно від обраної гілки вмінь, Джекі може навчитися призивати зграю темних комах, котрі нападуть на супротивників та відволічуть їх на себе. Він без проблем створюватиме на полі бою смертоносну чорну діру, яка засмокче тих бідолах, яким "пощастило" опинитися поруч або на кілька секунд зарядить власну зброю енергією темряви, тим самим, зробивши її ще більш смертоносною. І це лише частина з доступних вмінь.
 На жаль, були у сіквелу і кілька суттєвих проблем, які ми не залишимо без уваги. Першою з них стала відносно невелика тривалість гри, навіть на високому рівні складності її можна завершити за п’ять – максимум шість годин. Ані кооператив, ані мультиплеєр особливо ситуацію не змінювали. Звісно в них було приємно пограти з друзями кілька вечорів, але на більше розраховувати не варто. Правду кажучи, прикро бачити, як відома серія перетворилася з чогось насправді унікального на стандартний, абсолютно лінійний, кількагодинний шутер від першої особи.
 Проблема під номером два пов’язана безпосередньо з сюжетом гри, який загалом вийшов непоганим, але бляклим на фоні оригіналу. Йому банально бракує яскравих моментів, притаманних першій грі серії. Сцена з загибеллю Дженні чи сцена у церкві з копами і дешевим китайським дрилем запам’яталася багатьом фанатам мабуть надовго. Дуже прикро, що у сіквелі і близько немає таких напружених і емоційних епізодів. В цілому The Darkness II вийшла суперечливою грою з яскраво вираженими перевагами та недоліками.
 Проект розділив фанатів на два табори – одні відверто плювалися від неї та називали її справжнім непотребом на фоні першої частини серії, інші ж навпаки стали на її захист і стверджували, що загалом усі зміни пішли лише на користь. Більше тут нам додати нічого, купувати цю гру чи ні, як завжди вирішувати лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску. |
