Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп’ютерних ігор, ми продовжуємо огляд популярних ігрових проектів та сьогодні вирішили привернути вашу увагу до гри, яка стала своєрідною лебединою піснею у портфоліо відомої американської студії Pandemic Studios. Студії, заснованої вихідцями із Activision, яка в свій час презентувала всьому світу такі визнані гравцями хіти, як Battlezone II: Combat Commander, Full Spectrum Warrior, Star Wars: Battlefront, Mercenaries та Destroy All Humans! Завдяки яким вона потрапила у поле зору корпорації Electronic Arts та у січні 2008 році була поглинута разом з іншою не менш відомою канадською студією BioWare.
 Загальна сума купівлі становила величеньку суму у 775 мільйонів доларів. І хоч спершу така бізнес-угода виглядала, як прекрасний крок уперед, від тоді репутація розробників у очах фанатів доволі сильно похитнулася з релізом Mercenaries 2: World in Flames та The Lord of the Rings: Conquest, котрі виявилися, м’яко кажучи, не без суттєвих проблем. Враховуючи неоднозначний фітбек, президент Josh Resnick та CEO Andrew Goldman завіряли шанувальників, що наступний проект стане найамбітнішим для студії, не матиме критичних технічних проблем, оскільки на його розробку буде витрачено більше часу.
 Сформувавши необхідну команду, він разом з іншими співробітниками взялися до роботи. Надихаючись кінофільмами Стівена Спілберга та історією професійного французького гонщика, відомого, як William Grover-Williams, котрий у час Другої світової війни став одним із учасників французького супротиву, автори створили свою майбутню новинку. Саме її ведучий дизайнер студії – Tom French презентував на міжнародній виставці E3 2009 в ході прес-конференції EA після кропітких місяців справжнього виробничого пекла.
 Якою ж врешті-решт вийшла довгоочікувана багатьма фанатами гра? На це питання ми зараз постараємося дати максимально аргументовану і розгорнуту відповідь. Не будемо більше затягувати вступ, як кажуть, влаштовуйтесь зручніше та беріть з собою щось смачненьке, адже ми розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя The Saboteur – це комп’ютерна гра в жанрі Action-adventure розроблена американською студією Pandemic Studios та видана при підтримці корпорації Electronic Arts четвертого грудня 2009 року на PC, Xbox 360 та PlayStation 3.
 Сюжетні події гри розгортаються у 1940 році на території окупованої військами Третього Рейху столиці Франції, а головним героєм є автомобільний механік з ірландським корінням - Sean Devlin. Цьому чоловіку в його житті були до вподоби лише кілька речей – автомобілі, висока швидкість та міцний алкоголь. Інколи він цілими днями порався у гаражі з різними автомобільними запчастинами, працюючи на італійського бізнесмена та водночас голову команди "Morini Racing Team" - Vittore Morini. Одного чудового дня його життя кардинально змінилося назавжди.
 В той момент, коли протагоніст програв міжнародне Гран-прі, до якого готувався майже цілий рік, втратив найкращого друга від рук генерала Schutzstaffel, до того ж нацисти, спалили його рідну домівку, розташовану на околицях Парижу. Після цього Шон довгі місяці перебував у розпачі, часто шукаючи відповіді на дні чергової чарки з віскі. В такому майже жалюгідному стані на території закладу "La Belle" на нього натрапив містер Luc Gaudin, який запропонував головному герою вступити до лав французького супротиву та допомогти звичайним громадянам у боротьбі з нацистськими загарбниками.
 Не довго думаючи, ірландець вирішує погодитися на таку пропозицію, адже для нього це шанс помститися за усі заподіяні йому та його рідним і близьким лиха. Такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду геймплейних і технічних особливостей даного ігрового проекту. З технічної точки зору гра не могла похизуватися якоюсь передовою графікою чи надзвичайною деталізацією відкритого світу. Незважаючи на те, що розробники використовували новий Odin Engine, виглядав проект на фоні інших представників даного жанру неконкурентоспроможним.
 Через це авторами і використовувався однобарвний чорно-білий фільтр, котрий частково приховував всі недоліки і шорсткості графіки, надаючи грі більш нуарної атмосфери. З геймплейної точки зору The Saboteur представляв собою класичний sandbox з основним акцентом на двох механіках - стелсі та паркурі. Перша проявляється у можливості ірландця начепити на себе майже будь-яку ворожу уніформу, що спрощувало проникнення у заборонені зони. Друга ж проявлялася у феноменальних акробатичних можливостях головного героя, адже він без проблем може залізти на будь-яку будівлю в місті. Тож, як і у знаменитій серії Grand Theft Auto, на вас чекала повна свобода дій.
 Шон може вільно переміщатися різними районами Парижу та навіть його околицями, виконуючи різні завдання для сил французького супротиву. Крім основної сюжетної лінії та пари додаткових завдань на гравців чекало чимало активностей. Частина гравців брала участь у нелегальних вуличних перегонах, інші збирали абсолютно усі існуючи у грі автомобілі, бронемашини та танки у власний гараж. Хтось брав з собою багато вибухівки, одягав нацистську уніформу і розпочинав займатися диверсійною діяльністю, проникаючи на добре захищені військові об’єкти і здіймаючи у повітря ворожі склади з паливом, сторожеві вежі, бронеавтомобілі, залізничні мости, зенітні гармати, ракети V-1 і V-2, а також знешкоджуючи високопоставлених офіцерів СС.
 У винагороду за усі вище перераховані місії головний герой отримував, так званні, поїнти контрабанди, які потім дозволялося витратити на чорному ринку на купівлю нових видів зброї, вибухівки або ж апдейтів. Деякі гравці просто брали танк чи бронеавтомобіль та влаштовували на вулицях Парижу справжній хаос – все в кращих традиціях GTA: San Andreas. Крім стандартних поліпшень місткості інвентарю для головного героя розробники додали ще одну річ – спеціальну систему з тридцяти окремих perks розподілену на десять окремих класів: Brawling, Hardware, Sniping, Explosives, Demolitions, Sabotage, Mayhem, Racing, Mechanics, Evasion, а також три типи якості: Bronze, Silver та Gold.
 Це такі собі міні-ачівменти, які дають змогу відкрити унікальні здібності та спорядження для головного героя. Наприклад, виграли кілька вуличних перегонів – ось вам новенький спортивний автомобіль у винагороду, успішно втекли від тривоги п’ятого рівня – для Шона відкриється можливість ховатися у додаткових безпечних зонах. На жаль, у гри було і кілька суттєвих проблем, деякі з яких залишилися актуальними і по сьогоднішній день. Першою з них став катастрофічний технічний стан проекту на момент релізу.
 Крім низки неприємних глюків і багів, вильотів на робочий стіл, недоопрацьованої фізичної моделі автомобілів, некоректно працюючої міні-мапи ігрового всесвіту, рвані анімації паркуру, штучний інтелект NPC, котрий поводив себе місцями досить дивно. Вишенькою на цьому торті стала повна непрацездатність гри, особливо "пощастило" володарям відеоадаптерів сімейства ATI, у яких вона просто відмовлялася запускатися. Другою проблемою стали деякі обмеження в стелс механіці, які викликали чимало запитань у гравців.
 Справа в тому, що нацисти можуть швидко розпізнати у перевдягнутому Шоні самозванця, якщо той підійде до них достатньо близько або ж на базі буде присутній офіцер. Чомусь шкала підозрілості також буде швидко заповнюватись, якщо почати бігати на очах у NPC чи перелізати через різні перешкоди. Звісно розробники постаралися вирішити частину критичних проблем патчами, але загальну ситуацію це не сильно змінило. В цілому The Saboteur вийшов доволі неоднозначним проектом, який був доволі прохолодно сприйнятий, як гравцями, так і представниками професійних ігрових ЗМІ, отримавши у від більшості рецензентів середні оцінки.
 Досі немає остаточних даних про те, яка кількість копій була реалізована загалом, але, якщо поглянути правди у вічі, то слід сказати, що гра, незважаючи на кілька унікальних механік й близько не могла витримати конкуренцію у порівнянні з іншими відомими хітами того року: Batman: Arkham Asylum, Dragon Age: Origins, Call of Duty: Modern Warfare 2, Left 4 Dead 2, Assassin’s Creed II, InFamous, Uncharted 2: Among Thieves. Менш ніж за місяць до релізу гри, сімнадцятого листопада 2009 року обидва офіси Pandemic Studios офіційно закриті корпорацією Electronic Arts.
 Двісті двадцять вісім співробітників були звільнені і лише невелика частинка з персоналу – 35 осіб отримали посади у інших студіях EA. Купувати цю гру чи ні, як завжди, вирішувати лише вам, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
