Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп’ютерних ігор. Ми продовжуємо огляд ігрових проектів присвячений пригодам знаменитого біловолосого відьмака і цього разу об’єктом рецензії стане сіквел The Witcher, огляд на який не так давно був розміщений на сайті. Тож, пані та панове, зустрічайте нашого гостя The Witcher 2: Assassins of Kings – це комп’ютерна гра в жанрі Action-RPG, Action role-playing розроблена зусиллями польської студії CD Projekt RED і видана при підтримці американських корпорацій Atari і Warner Bros. Interactive Entertainment сімнадцятого травня 2011 року на PC. Володарям Xbox 360 довелося чекати трошечки менше року, точніше аж до сімнадцятого квітня 2012 року.
 Сюжет сіквелу розгортається через декілька місяців після фіналу оригінального The Witcher. За увесь цей час життя відомого на весь світ відьмака з школи Вовка встигло добряче змінитися, хоча здається, що зовсім недавно головний герой успішно відшукав відьмачі мутагени, покінчив з бандою Саламандр, пережив конфлікт між представниками Ордену Палаючої Троянди та Скоя’таелів, пройшов крізь охоплену вогнем та кривавими погромами Візіму, запобіг замаху на життя самого правителя Темерії. Наразі Геральт з Рівії не лише носить титул професійного мисливця на чудовиськ, а до того ж є персональним охоронцем його величності Короля Фольтеста.
 Як сказав би найкращий друг Джеймса Рейнора – Тайкус: "Нудьга смертна, а не робота", але складається таке враження, що це заняття було Білому Вовку до вподоби. Йому взагалі гріх скаржитися: стабільна зарплатня, будинок посеред купецького кварталу столиці та файна атмосфера у компанії чародійки Трісс Мерігольд, яка стала особистим радником монарха. Лише трохи картину псували ненависні урочисті прийоми та банкети, але загалом життя було прекрасне. Так не могло тривати вічно і, як це часто буває, одного дня все змінилося.
 Розпочалося ж урочисте дійство з банальної дрібниці, а саме сварки між Королем Фольтестом та баронесою Марією-Луїзою – дружиною колишнього барона Ла Валетт. Об'єктом суперечки стали позашлюбні діти або, як їх ще називали інші представники монархії королівські бастарди: донька Анаіс та син Буссі. Ви ж знаєте, як це зазвичай буває: нормальних переговорів не вийшло, потім був обмін листами з високим вмістом лайливих слів і ось вже старший син баронеси – Аріан Ла Валетт, вирішив захисти честь і гідність рідної матінки, організувавши повстання проти короля.
 Сказати, що володар найбільшого Королівства Півночі не був задоволений діями одного з своїх васалів – це нічого не сказати. Як наслідок, вже за декілька днів поблизу родової фортеці Ла Валетт, що являла собою добре укріплене місто, зібралася міцна темерська армія на чолі з самим Фольтестом. Відьмаку не було куди діватися, треба було йти в бій разом з королем. Незважаючи на супротив гарнізону та деякі складності під час облоги, місто разом з фортецею було взято менш ніж за двадцять чотири години.
 Якщо для війська це був знаковий день, який завершився розгромом ворожої армії, то для правителя Темерії кінець дня став, можливо не таким, як йому хотілося. На превеликий жаль, Фольтест загинув від рук вбивці, який перерізав монарху горло та вистрибнув з вікна фортеці у річку. Браві темерські солдати, що прибігли на крик побачили зовсім неприємну картину, а саме Геральта, котрий стояв над бездиханним тілом їхнього правителя. Не складно здогадатися, що було після цього - головного героя взяли під варту, помістили у темницю та почали допитувати.
 Справи відьмака були зовсім кепські, не було ні свідків вбивства, ні тих, хто міг заступитися за колишнього персонального охоронця короля. Все б досить швидко дійшло до шибениці, якби у процес не втрутилася одна особа – Вернон Роше, командир спеціального загону "Синіх Смужок" у складі елітних військ Темерії. Він єдиний хто повірив на слово Білому Вовку, запропонувавши свою допомогу у пошуку і затриманні справжнього вбивці короля. Ось такою є сюжетна зав’язка гри. Протягом проходження сюжетної лінії на знаменитого відьмака чекає купа пригод.
 Під час яких Gwynbleidd побуває у Флотзамі – невеликому місті-факторії, що знаходиться під керівництвом коменданта - Бернарда Лоредо, розташованої на кордоні королівств Темерії і Аедірна, біля берегів річки Понтар. Також, він втрутиться у конфлікт між королем Каедвена – Хенсельтом та краснолюдами шахтарського містечка Верген, котрі перебувають під керівництвом Саскії – дівчини, що носить титул вбивці драконів. А разом з цим Геральт завітає мабуть до одного з найстаріших ельфійських міст з купою секретів та милозвучною назвою Loc Muinne.
 І хоч спочатку вам може здатися, що сюжетна історія може виявитися не такою цікавою із-за скороченого хронометражу, всього три глави замість п'яти, як це було в оригінальній грі, не враховуючи пролог та епілог, але, на щастя, це відчуття не справджується. Сценаристам знову вдалося створити файну сюжетну лінію зі своїми яскравими персонажами, подіями та складним моральним вибором, який вам доведеться не раз приймати протягом гри. Нікуди не поділася й знаменита нелінійність у проходженні основних і другорядних квестів, міні-гра у покер, кулачні бійки, новинкою став армрестлінг, але загалом все як ми любимо.
 А зараз ми переходимо до розгляду технічних та гемплейних особливостей гри. Однією з головних особливостей, що непримітно кинеться вам у очі вже з перших хвилин – зміна ігрового двигуна. Розробники повністю розпрощалися зі стареньким Aurora Engine та створили повністю нову основу для цього ігрового проекту, а саме RED Engine. Завдяки цьому гра не лише суттєво покращала у візуальному плані, а й змінила декілька ігрових механік. Кардинальним переробкам піддалася бойова система, Геральт використовує в бою два мечі, сталевий проти людей та срібний проти чудовиськ.
 Пам'ятаєте три відьмачі бойові стилі із The Witcher, так от забудьте про них, на їх місце прийшли комбінації з легких та важких ударів меча, разом з перекатами, що допоможуть ухилятися головному герою від ворожих атак. Не забувайте активно використовувати п’ять відьмачих знаків, купу різних еліксирів, бомб чи мастил для мечів, яких суттєво побільшало в порівнянні з оригіналом. Зайвими вони явно не будуть, а навпаки найчастіше допоможуть викрутитися зі складних ситуацій. Для когось неприємністю стане система критичних ефектів, яка стала ще більше впливати на хід бою.
 Іншими словами, пропустили декілька ударів меча чи гострих, мов бритва, пазурів чудовиська – будьте готові до швидкої смерті від втрати крові, аналогічна ситуація з отруєнням чи опіками від вогню. Окрім цього змінилася діалогова система, тепер Білий Вовк може впливати на співрозмовників декількома способами для отримання певних переваг на свою користь. Наприклад, переконувати їх за рахунок власної харизми, залякувати чи зачаровувати, використовуючи знак Аксій. Відтепер у вас не буде жодних проблем з хитрими чи впертими клієнтами, які відмовляться платити за виконаний контракт.
 Значно переобразилася механіка поліпшення головного героя, стара система з бронзовими, срібними та золотими талантами залишилася у минулому, а на зміну їй прийшла нова, більш вузько орієнтована. Нині ви матимете змогу розвивати персонажа до тридцять п’ятого рівня у трьох конкретних напрямках чи спеціалізаціях. Хочете стати професійним майстром фехтування і ще ефективніше користуватися мечами у бою, завдаючи смертельних ударів супротивникам при накопиченні очок адреналіну – обирайте шлях мечника.
 Жити не може без використання відьмачих знаків, тоді шлях мага вам у допомогу. Активно користуєтесь еліксирами, бомбами і мастилами – обирайте лінію розвитку травника, що в декілька разів підвищить їхню ефективність та збільшить поріг інтоксикації.
На жаль у гри на той час було декілька невеликих недоліків, які ми не обійдемо стороною. Суть проблем не в деяких технічних проблемах чи глюках, які досить швидко підлатали патчами, а у роботі з персонажами історії.
 Справа в тому, що зрозуміти мотивацію та місце усіх учасників сюжетної лінії, можна лише у тому випадку, якщо ви пройдете гру принаймні двічі. В противному випадку деякі з найбільш важливих персонажів залишаться повністю не розкритими, що для когось може стати невеликим, але все-таки мінусом. Проблемою під номером два є дратівливі ваншоти, якщо під час бою з бандитами чи чудовиськами спромоглися пропустити будь-якого супротивника за спину головному герою, то з імовірністю дев'яносто дев'ять відсотків він загине, готуйтеся побачити екран завантаження і починати весь бій знову.
 Хоча, для гравців, котрі полюбляють хардкор, це не буде проблемою – обирайте темний рівень складності та готуйтеся до того, що гра не буде пробачати вам й найменшої помилки, а також винагороджуватиме унікальними предметами екіпіровки. В цілому The Witcher 2: Assassins of Kings вийшов чудовим сіквелом, який на нашу думку, ні на краплинку не був гіршим за оригінал, а місцями перевершив його у декілька разів – файна робота CD Projekt RED. Якщо ви є фанатом творів Анджея Сапковського або полюбляєте масштабні RPG, то спробуйте зіграти в цей ігровий проект – він вас точно не розчарує, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі і до зустрічі у наступному випуску!
|
