Привіт усім фанатам динамічних шутерів, після короткої перерви ми повертаємося до написання рецензій та оглядів. І цей випуск хочеться присвятити ігровому проекту, що став справжнім хітом конференції EA на виставці Е3 2016. Презентований самим Вінсентом Зампеллою, він викликав шквал позитивних емоцій у фанатів Titanfall та багато-хто з нетерпінням почав чекати релізу. Отже, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Titanfall 2 – це комп’ютерна гра в жанрі First-person shooter розроблена американською студією Respawn Entertainment та видана компанією Electronic Arts двадцять восьмого листопада 2016 року на PC, PlayStation 4 та Xbox One.
 Цей ігровий проект позиціонує себе, як сіквел до оригінального Titanfall, що вийшов ще у 2014 році та був, без перебільшення, найкращим командним сітьовим шутером на той момент. Основною проблемою першої частини серії можна назвати відсутність сюжетної кампанії, а файного мультиплеєрного режиму вистачало максимум на місяць другий. В результаті з часом інтерес гравців почав поступово згасати, не допоміг навіть випуск додаткових dlc з новими картами та зброєю. Не вистачить слів, щоб описати ті емоції та щастя фанатів, коли стало відомо, що у Titanfall 2 на всіх чекає повноцінна сюжетна кампанія.
 Тисячі, затамувавши подих, чекали чергового шедевру, і не просто так, адже від людей, котрі подарували нам найкращі частини відомої всім серії Call of Duty: Call of Duty 2, Call of Duty 4: Modern Warfare та Call of Duty: Modern Warfare 2 не могли очікувати меншого. Що ж ми отримали у підсумку – зараз ви усе дізнаєтеся! Вже з перших хвилин вас переносять у далеке-далеке майбутнє, де людство без будь-яких обмежень подорожує галактикою на великих космічних кораблях, десятки тисяч планет стають рідною домівкою для землян, технічний прогрес не стоїть на місці, а йде вперед семимильними кроками.
 В цьому, на перший погляд, ідеальному світі існує глобальна міжгалактична корпорація IMC, що разом з компанією Hammond Engineering являє собою величезний індустріально-військовий конгломерат, котрий займається видобуванням цінних металів, корисних копалин та інших природних сировинних ресурсів. Протягом декількох десятиліть діяльності корпорація перетворилася у жорстку тоталітарну комерційну імперію з власним урядом, економікою та розвинутою армією. Звісно не всім жителям галактики прийшла до вподоби така форма правління та влада, тому громадяни деяких планет висловили бажання вільно розпоряджатися власними ресурсами на що, отримали достатньо жорстку відмову, а усі можливі страйки чи публічні виступи почали придушуватися військовими.
 Як результат у галактиці розгорілася справжня громадська війна, що згодом переросла в масштабний військовий конфлікт між IMC та Фронтіром – групою галактичних систем, об’єднаних між собою єдиним пактом територіальної оборони. Представники цієї фракції поставили собі за мету – покласти край імперії та принести усім космічним колоніям свободу і незалежність. Запеклі бої розгорталися за кожну систему за участі десятків космічних кораблів, бойових роботів та піхотинців регулярної армії, але справжніми "зірками" поля бою були пілоти – елітні бійці спецпідрозділів.
 Прекрасно володіючи зброєю та маючи у своєму розпорядженні велику кількість різноманітних гаджетів, вони могли самотужки переломити хід битви навіть у найбільш скрутній ситуації.
В зв'язці з власним бойовим мехом – титаном пілот ставав майже непереможним, здолати його можна було лише у двох варіантах: у разі переважаючих сил супротивника або наявності в битві ще одного пілота рівного йому у своїх вміннях і майстерності ведення бою.
 Сюжет гри розгортається навколо Джека Купера – звичайного військового приписаного до команди космічного корабля "Джеймс МакАллан" дев'ятого флоту Ополчення, що все своє життя мріяв стати чимось більшим, аніж простим піхотинцем, а саме - професійним пілотом. Щоденно тренуючись під пильним наглядом капітана Тая Ластімози, він сподівається, що одного дня стане гідним кандидатом у елітні військовий корпус "Мародери" та буде з честю битися за свободу Фронтіру. Командуванням ініціюється операція "Палаш", а ціллю стає військово-дослідницький центр IMC розташований на планеті з мальовничою назвою Тіфон: "Морг, а не планета", як казав про неї найкращий друг Джеймса Рейнора – Тайкус Фіндлі із StarCraft II: Wings of Liberty.
 Складається таке враження, що розвідка Ополчення разом з командуванням займалася незрозуміло чим, може пила собі віскі чи курила сигари, а не здобувала інформацію про дислокацію ворожих сил перед початком операції. Оскільки, як тільки флот прибуває на місце, більшість кораблів збиваються планетарною захисною системою, а головний герой ледь встигає забрати ноги з палаючого "МакАллена", діставшись вчасно рятувальної десантної капсули. В ході наземної битви з військами супротивника, Купер ледь не гине у ворожій засідці, врятований в останній момент капітаном Ластімозою, він втрачає свідомість, а прийшовши до тями розуміє, що його справи кепські.
 Адже він знаходить важкопораненого наставника, який перед смертю передає своє спорядження та контроль над унікальним титаном класу "Авангард" з позивним BT-7274. Гігантський бойовий мех, запрограмований виконувати три директиви: 1) Встановити нейронний зв'язок з пілотом; 2) Виконувати завдання; 3) Захищати пілота. Він стане вашим новим компаньйоном з чого і починається оповідання Titanfall 2. Загалом сюжетна кампанія вийшла непоганою зі своєю історією, яскравими персонажами, напруженим екшеном та певною інтригою, що буде тримати вас до кінця, але, правду кажучи, це не стиль Call of Duty.
 Якщо ви очікуєте від неї велику кількість wow-моментів чи голлівудських постановок з тисячами вибухів кожні п'ятнадцять хвилин, то можете відразу розслабитися - тут такого ви не побачите. Назвати одиночний режим непотребом або зробленим розробниками лише "для галочки" ми не можемо, але й назвати його шедевром язик не повертається. Ні для кого не секрет, що у цієї гри бюджет скоріше за все був й близько не такий, як у останнього Call of Duty: Infinite Warfare, але ж ми усі знаємо, що Вінсент Зампелла разом з іншими розробниками із Respawn Entertainment здатен зробити набагато більше і ліпше того, що ми отримали на цей раз.
 Сподіваємося на трохи кращий результат у майбутніх частинах серії, а поки хочеться повторити відому цитату: "Маємо те, що маємо". І зараз ми добираємося до найкращої частини цієї гри, а точніше кажучи до мультиплеєрного режиму. Розробники достатньо сильно змінили його з часів виходу оригіналу, додавши нові види озброєння, декілька нових титанів, замінивши бонусні картки на активні вміння, але до всього по порядку. Матчі, як і раніше, являють собою динамічні бойові сутички між двома різними командами пілотів 5х5 або 7х7 в залежності від режиму гри.
 Обирайте між: "Посиленими опорними пунктами", котрі являють собою режим захоплення і утримання точок на карті; "Винищенням" - іншими словами класичним Deathmatch-ем; "Полюванням за наживою" коли двом командам треба набрати якомога більше очок у вигляді готівки, а згодом віднести її у банк і ті, хто першими наберуть необхідну суму виграють матч; "Останній з титанів" де гравці відразу висаджуються на поле бою у власних титанах та влаштовують між собою запеклі поєдинки.
 До речі про титанів, всього їх шість різних видів та кожен з них представляє собою унікального бойового робота. І кого б ви не обрали – отримаєте просто масу вражень: будь це Іон, випалюючий усіх супротивників лазером; товстенький Скорч готовий приготувати шашлик з інших титанів за допомогою своєї запальної установки Т-203; спритний Ронін, що мов відчайдушний самурай надає на горіхи кожному власним мечем в ближньому бою; Легіон, засипаючий поле бою градом куль; легкий мов пір'їнка Нордстар, поливаючий усіх ракетними залпами з неба; безстрашний Тон, оберігаючий себе та інших пілотів спеціальним захисним бар’єром.
 Можливо у вас виникло логічне запитання: "А що здатен протиставити пілот, великому бойовому роботу". По-перше у кожного з пілотів є у своєму арсеналі спеціальне протититанова зброя, а по-друге у вас є стрибковий ранець, який допоможе швидко забрати ноги з гарячої зони за рахунок стрейфів і бігу по стінам. По-третє ви зможете застрибнути на ворожого титана та витягнути з нього батарею - це ризикований хід, оскільки в один момент станете бажаною мішенню для всіх з зеленою "лампою" на спині.
 Якщо вам все-таки вдасться утекти від супротивників, то можна буде вставити батарейку у власного бойового меха або титана союзника. По-четверте ніхто з пілотів не може з початку матчу викликати собі титана, що автоматично урівнює всі шанси на старті. Також хочеться звернути вашу увагу на активні вміння, котрі замінили собою бонусні картки з попередньої гри серії. Накопичивши достатню кількість енергії під час бою можна активувати вміння – це може бути все, що завгодно, наприклад, посилення характеристик основної чи додаткової зброї пілота, встановлення стаціонарної протипіхотної турелі, збільшення енергії ядра титану або появи у арсеналі smart-пістолету з автоматичним прицілюванням.
 Єдиним недоліком гри була невелика кількість гравців у мультиплеєрі через рішення EA видати її між двох вогнів, тобто між релізами Battlefield 1 та Call of Duty: Infinite Warfare. Через це початку матчу треба було чекати в лобі по декілька хвилин, що трохи дратувало, але на даний момент ця проблема не є актуальною. В цілому Titanfall 2 є, без перебільшення, чудовим шутером з непоганою, але все-таки не ідеальною сюжетною кампанією та прекрасним мультиплеєрним режимом. Тож, якщо вам до смаку динамічні шутери від першої особи, не проходьте повз цей ігровий проект. Готуйтесь до титанопаду, а ми бажаємо усім нашим читачам удачі і до зустрічі у наступному випуску!
|
