Привіт усім фанатам комп’ютерних ігор, ми продовжуємо огляд новинок 2016 року, який от-от добіжить кінця. І сьогоднішній випуск присвячується сіквелу, мабуть найскандальнішого ігрового проекту 2014 року. Отже зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Watch Dogs 2 – це комп’ютерна гра в жанрі Action-Adventure, Third-person shooter розроблена спільними зусиллями британської та канадської студій Ubisoft Montreal, Ubisoft Reflections і видана французькою компанією Ubisoft чотирнадцятого листопада 2016 року на PlayStation 4 та Xbox One. А вже починаючи з двадцять дев’ятого листопада цього ж року гра дісталася до PC.
 Оригінальна Watch Dogs, на яку ми раніше написали огляд, викликала в свій час багато суперечок серед фанатів, ставши для одних непоганим ігровим проектом, а для інших головним розчаруванням року. Зрозуміло, що історія вендети Ейдена Пірса посеред дощового Чикаго не всім прийшла до смаку, але, незважаючи на усі не дуже приємні обставини, гра стала справжнім комерційним успіхом для розробників, а це значило лише одне – сіквел не змусить себе довго чекати. Тож чи варта гра того, щоб витрачати на неї власні кошти і час, влаштовуйтесь зручніше – зараз ви все дізнаєтесь.
 Вже з перших хвилин видно, що сіквел зовсім не схожий на оригінал, адже зміни бачимо неозброєним оком. І перше, що відразу приверне вашу увагу – це зміна візуального стилю і настрою гри, від атмосфери похмурого Чикаго і серйозної історії майже нічого не залишилось, а на зміну їй прийшла тепла і сонячна картина пляжів Сан-Франциско. На нас чекає нова історія із життя Маркуса Холлоуея – двадцяти чотирьохрічного афроамериканця та водночас дуже талановитого хакера зі штату Окленд, котрий випадково став жертвою помилки новітньої електронної системи "ctOS 2.0", заснованої на технології Big Data, котра встановлена корпорацією "Blume" на безліч серверів і data-сховищ по всьому світу.
 Справа в тому, що головного героя внесли у список соціально ненадійних громадян, котрі несуть велику небезпеку для інших жителів Сан-Франциско. Не складно здогадатися, що Маркус був не в захваті від такого повороту подій та спробував виправити цю прикру помилку, об’єднавшись з добре знайомим угрупуванням "DedSec", відомим вам з попередньої гри серії. Після успішного проходження вступного випробування, наш талановитий хакер опиняється у штаб-квартирі, імпровізованому хакерспейсі, де знайомиться з іншими учасниками команди:
 Дівчиною на ім’я Сітара, що формально є головою "DedSec" у Сан-Франциско та водночас талановитим арт-художником;
Джошем – справжнім інтровертом і тихонею, що весь час сидить за власним ноутбуком і працює над програмними кодами;
Гораціем – DJ-ем, що окрім хакінгу займається підбором музичних треків для різних відеороликів; Ренчем – справжнім "Тролем №1", що весь час носить на обличчі чудернацьку маску і кепкує над усіма, відпускаючи жарти через кожні декілька хвилин.
 Отже, познайомившись з усіма, Маркус вирішує покласти край корпорації "Blume" та викрити її боса – Душана Немеча у використанні персональних даних жителів Сан-Франциско задля досягнення власних і корпоративних цілей. Щоб успішно це зробити, потрібно набрати небагато й немало, а один мільйон фоловерів чи підписчиків для "DedSec", з чого і починається сюжетне оповідання гри. А зараз ми сконцентруємося на гейплейних особливостях і основних відмінностях сіквелу від першої частини серії.
 Ви, як і раніше, маєте змогу проходити будь-яке завдання у трьох стилях: бойовому, стелсом або діяти віддалено, зламуючи електронні системи і камери спостереження. Чому розробники зробили акцент на двох останніх замість екшену, нам не відомо, адже у відкритих перестрілках з копами чи бандитами головний герой довго не живе, а усі супротивники, ледь помітивши його, починають викликати підмогу і врешті-решт переможуть його за рахунок чисельної переваги. При виборі стелс стилю у вас не виникатиме проблем, адже у Маркуса в арсеналі знаходиться спеціальний шоковий пістолет, а в ближньому бою він майстерно розправляється з бандитами за допомогою більярдної кулі на мотузці.
 Якщо ж вам не хочеться взагалі йти у гарячу зону, можна діяти віддалено, використовуючи електронні гаджети і вміння головного героя. Для цього зручно застосовувати джампер та квадрокоптер. Перший хоч не є таким багатофункціональним, як "Юджин" з Watch Dogs: Bad Blood, але з усіма поставленими задачами справляється прекрасно. Другий частіше всього буде використовуватися вами для розвідки. Обидва пристрої підлягають поліпшенням, так, наприклад, швидкість переміщення джамперу зросте і, він зможе застрибувати на високі виступи, а у квадрокоптера з’явиться можливість скидати на ворогів шокові чи осколкові гранати.
 Також, слід сказати, що можливості хакінгу значно розширилися, порівняно з оригіналом, головний герой може без проблем зламати електронну систему будь-якого автомобіля, відеокамер спостереження, розподільного маршрутизатору електроенергії та інших систем підключених до "ctOS 2.0" або викликати на місце копів чи бандитів, які приберуть з вашої дороги супротивників без вашого прямого втручання. Можливо для когось це буде шоком і справжньою сенсацією, але у Watch Dogs 2 повністю відсутні вежі, які були невід’ємною частиною останніх ігрових проектів від Ubisoft.
 Відтепер не треба витрачати час на відкриття мапи міста, адже вона від початку є повністю доступною зі зручною fast-travel системою, за допомогою якої можна за секунду переміститися у будь-який район до найближчого кафе, ресторану, бару чи автомобільного салону. Звичні магазини електроніки залишилися у минулому і зараз не потрібно купувати компоненти для крафтінгу систем зламу чи вибухових пристроїв, адже усі гранати магічним чином само-відтворюються в кишенях Маркуса, а можливості зламу обмежені лише рівнем заряду батареї смартфону.
 Слідом за магазинами електроніки зі сцени зникли й магазини зброї, адже головний герой створює штурмові та снайперські гвинтівки, дробовики, пістолети та гранатомети, друкуючи їх на 3D-принтері посеред хакерспейсу. Ще декілька нововведень торкнулися поліції - якщо у попередній грі серії при вчинені злочину система спочатку починала сканування місцевості, що давало вам шанс успішно втекти від служителів правопорядку, заблокувавши її на короткий період часу, то тепер копи відразу знають ваше місцезнаходження та прибувають на виклик за лічені секунди.
 Штучний інтелект супротивників значно поліпшився, адже в бою вони прикривають один одного та стараються заходити на Маркуса з різних сторін, а при прихованому проходженні реагують на відчиненні двері чи раптово зниклих з поля зору товаришів. Окремо хочеться поговорити про віртуальне Сан-Франциско, яке відчувається насправді живим, бо NPC активно реагують на усі дії головного героя, займаються своїми справами, вигулюють собак у парку, сваряться між собою у разі ДТП. Звісно це не рівень симуляції відкритого світу із останніх Grand Theft Auto, але в цілому виглядає зовсім непогано.
 Не обійдемо увагою ми побічні місії, які ви вільні виконувати у відриві від проходження основної сюжетної лінії. І тут слід сказати, що розробники постаралися, адже зайнятися на просторах міста є чим. Починаючи від участі у перегонах квадрокоптерів, електрокарів чи мотоциклів, парусними регатами, перевезенням пасажирів згідно програми Driver SF, фотографуванням архітектурних пам’яток, а закінчуючи, зламом банкоматів та малюванням графіті на стінах інфраструктурних об’єктів.
 Останнім, але не менш цікавим є мультиплеєрний режим. Справа в тому, що подорожуючи містом ви зможете зустріти інших гравців та об’єднатися з ними у команду для проходження кооперативних місій. Зазвичай вони поділяються на декілька видів: дістати певну річ, автомобіль чи човен з закритої території, визволити іншого хакера з полону ФБР чи вуличної банди, скачати необхідну інформацію або нейтралізувати ціль. Кожна з місій окрім основної умови має додаткову: не піднімати тривогу при проходженні рівня, знешкодити лише ціль або дістатися необхідного місця за певний період часу.
 Якщо вам вдасться виконати місію разом з другорядним завданням – отримаєте значну грошову винагороду і море фоловерів для "DedSec".
Режим "Вторгнення" перейшов без змін з попередньої гри серії і являє собою імпровізовану гру в Коти-Миші. Він відкриває вам можливість зламувати інших гравців та скачувати їхні данні, теж саме вони можуть робити з вами, раптово вторгаючись у вашу гру. Встигли знайти ворожого хакера вчасно і нейтралізувати його - отримали приємні бонуси.
 Третім режимом є "Полювання", що надасть вам можливість відчути себе у шкурі мисливця за головами. Як тільки ви спричиняє забагато антисоціальних дій, окрім декількох патрульних авто за вами висилають ще трьох різних гравців, задача яких нейтралізувати вас. Змогли успішно перемогти їх та відірватися від копів – вітаємо з виграшем. Звісно, якщо вам не до вподоби ні один з цих режимів, то можете легко відключити їх у налаштуваннях гри. На жаль, у цій грі є і декілька мінусів, які ми просто так не можемо обійти стороною.
 І першим на черзі є відверто погане розкриття персонажів основної історії, починаючи від Маркуса і закінчуючи усіма учасниками хакерспейсу. Більш-менш цікавими героями є лише Ренч і голова корпорації Душан Немечь, а про інших учасників основної сюжетної лінії, ми майже нічого нового і не дізнаємося. Проблемою номер два є фізична модель поведінки авто, яка звісно стала кращою за те, що ми бачили у попередній грі серії, завдяки старанням розробників, що працювали над Driver: San Francisco та The Crew.
 Але, незважаючи на це, часом деякі авто поводять себе на дорозі вельми дивно. Хоча, якщо вам не подобається їздити на залізному коні, завжди можна використати fast-travel. Проблемою під номером три є деякі питання до стелсу, оскільки при відволіканні будь-якого NPC телефонним дзвінком, він абсолютно перестає бачити все довкола, що відкриває вам можливість пробігти у нього прямо під носом або спокійно нейтралізувати його, не піднімаючи тривоги. Це невеликий lifehack, котрий спрощує проходження більшості місій і робить дану тактику ультимативною.
 В цілому Watch Dogs 2 – це чудовий сіквел зі своїми перевагами і недоліками, в якому залишилося дуже мало ознак притаманних попередній грі серії. Тож, якщо ви полюбляєте ігрові проекти у відкритому світі і хакерську тематику – ласкаво просимо у віртуальний Сан-Франциско. Бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску!
|
