|
Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп'ютерних ігор. Цього разу ми вирішили привернути вашу увагу до одного вельми сміливого ігрового проекту. Він у свій час, незважаючи на епоху популярності відомих кожному серій: Call of Duty і Battlefield, знаменував собою повернення справжньої ігрової класики. Не будемо більше тягнути кота за його пухнастий хвіст чи мучити вас довгою вступною промовою і якомога швидше розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Wolfenstein: The New Order – це комп’ютерна гра в жанрі First-person shooter, Action-adventure розроблена шведською студією MachineGames та видана при підтримці корпорації Bethesda Softworks двадцятого травня 2014 року на PC, PlayStation 3, PlayStation 4, Xbox 360 та Xbox One.
 Сюжетні події гри розгортаються в 1946 році, а в центрі оповідання стоїть історія відомого усім фанатам серії американського шпигуна – Вільяма Джозефа Бласковіца на прізвисько "Бі-Джей". Того самого незмінного протагоніста, який вже декілька років працює на OSA (Office of Secret Actions) і кожного разу, ризикуючи власним життям, виконує надскладні, а й інколи насправді самовбивчі місії особливої важливості під прикриттям глибоко у нацистському тилу. Не дивлячись на багаточисленні успіхи головного героя у боротьбі з паранормальною та дослідницькою дивізіями СС, йому таки не пощастило за усі ці роки здолати одну з ключових фігур цієї організації – генерала Вільгельма фон Штрассе на прізвисько "Deathshead".
 Саме завдяки старанням цієї людини в ході жорстоких експериментів були створені, лопери, убер-солдати, механічні панцерхунди, а солдати армії Третього Рейху отримали у своє розпорядження інноваційні на той момент зразки зброї, вибухівки та екіпіровки. Через це хід Другої світової війни пішов альтернативним шляхом, Адольф Гітлер не покінчив життя самогубством тридцятого квітня 1945 року, а Японія не підписала Акт про беззастережну капітуляцію другого вересня того ж року.
 Натомість нацистка бойова машина почала активно набирати обертів і вже протягом декількох місяців успішно перемагала армії Союзників та Союзу Радянських Соціалістичних Республік у кровопролитних битвах на східному та західному фронтах, відтісняючи їх війська далі від кордонів Німеччини. Вже у середині 1946 року силами Третього Рейху був майже повністю завойований увесь європейський континент, а командуванню Союзників стало зрозуміло, що їм не варто розраховувати на легкий виграшу у цьому протистоянні.
 Завдяки силам розвідки вдається встановити місцезнаходження головного дослідницького центру, розташованого на одному з островів у Балтійському морі. На цьому невеликому клаптику землі розташована гігантська готична і добре захищена фортеця, побудована ще у п’ятнадцятому столітті. Саме вона водночас слугувала домівкою та лабораторію для самого Вільгельма Штрассе. Не гаючи часу, командування армії спільно з OSA оперативно планують масштабну авіаційну операцію за участю Королівських ВПС та авіаційного корпусу Сполучених Штатів Америки.
 Декілька сотень бомбардувальників, разом з транспортними літаками під прикриттям винищувачів повинні прорватися крізь ворожу оборону, висадити десантників, які, в свою чергу, планомірно зачистять всю територію дослідницького комплексу та ліквідують генерала Черепа. Представники офісу секретних операцій не стали нехтувати своїм найкращим агентом та відправили головного героя разом з морськими піхотинцями у бій. На папері, вся операція виглядала просто чудово, але насправді місія виявилася справжнім кошмаром.
 Оскільки вже з самого початку авіаційні групи союзників втратили безліч літаків, зіткнувшись з масовими ескадрильями ворожих реактивних винищувачів і щільним вогнем зенітної артилерії. Ті поодинокі щасливчики, яким вдалося вижити і дістатися берегу потрапляли прямо до сталевих щелеп механічних панцерхундів чи гинули під вогнем автоматичних турелей чи елітних піхотинців СС. Вільяму вдалося успішно проникнути у середину фортеці разом з невеликою групою бійців, але покінчити зі своїм давнім супротивником він таки не зміг.
 Адже на вершині у високій-високій башті наш герой не знаходить чудову принцесу, яку охороняє вогнедишний дракон, тобто генерала, а, навпаки, потрапляє у пастку, котра ледь не коштує йому життя. Замість очікуваного тріумфу у фіналі військової операції, отримавши важке поранення голови, Бі-Джей опинився сам на сам зі смертю. Мабуть Бласко давно б був на тому світі чи пішов на корм рибам, якби його у непритомному стані, дрейфуючого вже декілька днів на невеликій дошці, вчасно не помітив один з рибальських човнів.
 Коли агента розвідки США доставили до госпіталю, виявилося, що течія принесла головного героя прямісінько до берегів Польщі. На жаль лікарі не змогли дати ради серйозним травмам та залишили Вільяма у палаті, констатуючи вегетативний стан пацієнта. Через деякий час, Бласковіца переводять до спеціалізованої психіатричної клініки, де протагоніст у безпорадному стані, так-би мовити замкнений в середині власного тіла, змушений споглядати за тим, як повз нього швидко плине час. Він бачить, як поступово змінюється обстановка у лікарні, як проходять свята санітарів та як солдати у німецькій уніформі щоразу забирають пацієнтів для своїх жахливих експериментів, але не може нічого вдіяти.
 Саме один з таких візитів, стає каталізатором подій та приводить головного героя до тями, а оточуючі його нацисти навіть не встигають зрозуміти, що на свою голову привели назад у дію справжню машину для вбивств. Але й це ще не все, неабияким шоком для протагоніста стала зовсім неприємна звістка, коли виявляється, що поки він відлежувався на лікарняному ліжку, всього за пару років армія Третього Рейху захопила увесь світ та вийшла переможцем у Другій світовій війні, здолавши спочатку США, Британію та СРСР, за допомогою ядерної зброї і розробок генерала Штрассе, а потім направивши війська проти своїх союзників - Італії та Японії.
 Тож на Землі вже не 1946 рік, як він думав, а 1960-ий, де активно панує нацистський світовий порядок: багаточисленні вулиці та проспекти міст прикрашені свастикою, а повсюди розкинулися кілометрові автостради та велетенські, монструозні будинки зведені з білого бетону. Звісно Бласковіца неабияк роздратувала ця новина і, як ми очікували, колишній спеціальний агент OSA не захотів змиритися з тим, що сталося та призначив собі пріоритетною ціллю відшукати сили супротиву, разом з якими раз й назавжди покладе край диктаторському режиму ворога.
 Амбіційна ідея, нічого не скажеш - але такою є зав’язка гри. Протягом проходження сюжету, розбитого на окремі шістнадцять глав, Бі-Джей побуває не лише на балтійському острові чи в Польщі, а окрім цього ще не раз прогуляється берлінськими катакомбами, завітає до дослідницького центру у Лондоні, на власні очі побачить усі жахи одного з концентраційних таборів розташованого десь у Північній Хорватії, розтрощить вщент величезний міст через Гібралтар, мов справжній астронавт, ступить на поверхню Місяця та побуває на збудованій там нацистами космічній базі.
 Ігровий процес, являв собою класичний шутер від першої особи, створений згідно усіх канонів початку двохтисячних років – привіт Return to Castle Wolfenstein! В той час, коли усі гравці вже звикли до автоматичної регенерації здоров’я персонажа, як у Call of Duty, цей ігровий проект навпаки змушував вас збирати аптечки, броню та патрони, розкидані тут і там по рівню. Для багатьох це стало чимось новим, неприйнятним та можливо дивним зайняттям, а от фанати старої школи були задоволені. В кращих традиціях серії Wolfenstein, Бласко міг носити з собою масштабний арсенал зброї: декілька піхотних ножів, пістолет, штурмову та снайперську гвинтівку, дробовик, обріз, купу гранат та потужний енергетичний LaserKraftWerk.
 Розробники зберегли можливість проходити сюжетні глави двома різними шляхами Stealth vs. Mayhem. Перший варіант являв собою приховане проникнення у тил ворога з використанням піхотних ножів чи пістолета з глушником. Другий передбачав більш традиційний підхід зі двома штурмовими гвинтівками в руках та великим числом вибухів. Хоч цей підхід був дієвим та вельми ефективним на легкій чи середній складності, то вже починаючи з високого рівня чи Uber проходити рівні таким чином ставало надзвичайно тяжким заняттям.
 Справа в тому, що майже на кожній з ігрових локацій знаходилося пару офіцерів, котрі, ледь помітивши головного героя, піднімали тривогу і насилали на нього хвилі супротивників, від яких не завжди вдавалося з легкістю відбитися, стріляли вони мітко та активно викурювали Бласковіца гранатами з укриття. Тож, вам завжди потрібно тверезо оцінювати власні шанси, перед тим, як починати грандіозну бійку. Незвично було бачити у лінійному шутері класичну RPG систему поліпшення, розділену на чотири основних напрями: Стелс, Тактику, Штурм та Вибухівку.
 Кожне з вмінь відкривалося не завдяки спеціальним поїнтам, а у разі виконання невеликого челленджу. Наприклад, знешкодили офіцера, не піднімаючи тривоги - отримали вміння метати ножі або підірвали двох супротивників однією гранатою – збільшили місткість рюкзаку з вибухівкою і так далі по списку. Wolfenstein не був би самим собою без колекційних предметів. На кожному з ігрових рівнів крім усіляких листів, додаткових модулів для енергетичної гвинтівки на вас чекають добре сховані золоті статуетки, годинники та інші цінності, створені з благородного металу, які головний герой не проти забрати з собою.
 Також, хочеться сказати окреме дякую розробникам за всього один рівень із старого-доброго Wolfenstein 3D - як кажуть, маленька дрібничка, але так приємно. У цього ігрового проекту майже не було недоліків за винятком одного – називався він ігровий двигун id Tech 5. Основною проблемою було те, що текстури рівнів та персонажів дозавантажувалися ще декілька секунд при старті місії чи зміні ракурсів у більшості кат-сцен і це, правду кажучи, неабияк дратувало. Якщо гравці на консолях лише частково стикнулися з цим неприємним явищем, то володарі персональних комп’ютерів "насолодилися" ним по повній програмі, чекаючи виходу патчів.
 В цілому Wolfenstein: The New Order вийшов непоганим продовженням серії і справжньою ігровою класикою в новій обгортці, незважаючи на невеликі мінуси на старті. Гра майже одразу стала в один ряд з не менш культовим Return to Castle Wolfenstein, який й досі для багатьох фанатів залишається еталоном. Грати у цей, без перебільшення, чудовий проект вирішувати вам, а ми, як завжди, бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! - "Wake up, you're dead."
|
