Привіт усім читачам нашого сайту та фанатам комп’ютерних ігор. Як ви добре знаєте у нашому житті бувають приємні злети та прикрі падіння, теж саме вірно й для відомих на весь світ ігрових франшиз. Сьогодні у випуску, ми вирішили оглянути саме такий ігровий проект, який у свій час поставив на знаменитій серії товсту крапку на довгі роки, але спочатку трохи історії. Гра Return to Castle Wolfenstein у далекому 2001 році зібрала чимало нагород, разом з хвалебними відгуками і високими оцінками від профільних ігрових ЗМІ. Вона не лише вразила багатьох фанатів цієї давньої серії, але заслужено отримала статус культової класики.
 Детальніше про неї, ви зможете прочитати у нашому огляді, якщо зацікавилися – ласкаво просимо до архіву. Як наслідок, представники відомої багатьом американської студії – id Software отримали чимало коштів та відразу почали замислюватися над створенням майбутньої новинки і почали експериментувати. Спочатку у 2003 році світ побачив виключно мультиплеєрний Wolfenstein: Enemy Territory, а далі вже через рік у ЗМІ почали з’являтися чутки про новий проект. За інформацією з різних ресурсів було відомо, що наступна гра серії повинна стати прямим сіквелом до Return to Castle Wolfenstein та розробляється відразу двома студіями.
 З тих пір пройшло чимало часу і лише через довгих шість років на виставці E3 2009 усім присутнім була продемонстрована нова частина серії. Яким же вийшов фінальний продукт після довгих очікувань фанатів? На це питання ми постараємося дати чітку і розгорнуту відповідь. Не будемо більше затягувати вступ, як кажуть, влаштовуйтесь зручніше та беріть з собою щось смачненьке, адже ми розпочинаємо наш огляд. Пані та панове, зустрічайте нашого сьогоднішнього гостя Wolfenstein – це комп’ютерна гра в жанрі First-person shooter розроблена спільними зусиллями студій id Software і Raven Software та видана при підтримці американської корпорації Activision вісімнадцятого серпня 2009 року на PC, Xbox 360 та PlayStation 3.
 Сюжетні події гри розгорталися через деякий час після фіналу Return to Castle Wolfenstein та продовжуються історію відомого американського шпигуна - Вільяма Джозефа Бласковіца на прізвисько "Бі-Джей". Він, як у старі добрі часи, продовжує виконувати секретні операції в тилу ворога, не раз ризикуючи власним життям. Так одна із них занесла його прямо на борт лінкора "Tirpitz", на якому якраз був присутній один з високоповажних генералів нацистської Німеччини. В результаті ходу операції Бласко успішно вдалося знешкодити ціль, пустити величезний корабель на корм рибам, а також обзавестися однією вельми цікавою річчю – незвичним старовинним медальйоном.
 Головний герой, не гаючи часу, відразу сповістив командування про свою знахідку, а вже того ж вечора оперативно прибув до штаб-квартири "OSA". Вчені досить швидко дослідили новинку та прийшли до висновку, що цей містичний артефакт пов'язаний з невідомою їм раніше цивілізацією, а кристали, які слугують імпровізованим джерелом енергії для нього, можна відшукати лише в одному місті на Землі. Ним виявляється невелике австрійське містечко під назвою Айзенштат, котре знаходиться під нацистською окупацією.
 За даними отриманими від групи супротиву, очолюваної – Кароліною Бекер, нацисти під командуванням генерала Цетти, котрий є одним з високопоставлених учасників паранормальної дивізії СС, вже кілька місяців поспіль проводять серію розкопок в околицях міста, але на що саме спрямовані їх старання, їй достеменно невідомо. Командування "OSA" після недовгої наради вирішує того ж вечора відправити Бі-Джея у місто з завданням знешкодити генерала та здобути інформацію про діяльність ворога.
 Не встиг, головний герой прибути на центральний вокзал, як на пероні його вже очікувала ціла делегація озброєних солдат. На щастя, до нього вчасно дісталися бійці супротиву, яким вдалося врятували досвідченого шпигуна із засідки. Після візиту у штаб-квартиру повстанців Бласковіц проникає до одного з місць розкопок та в руїнах знаходить другий медальйон. З секретних документів, протагоніст швидко розуміє, що нацисти знайшли залишки стародавньої цивілізації іменованої "Thule".
 Відомо, що її представники поклонялися та водночас використовували енергію "Чорного Сонця" для власних цілей, але в якийсь момент цей самий ресурс став основною причиною їхнього зникнення. Дізнавшись про усе необхідне, містер Бласковіц вирішує зірвати плани нацистів та допомогти силам супротиву відвоювати місто. Такою є сюжетна зав’язка гри, а далі ми традиційно переходимо до огляду технічних і геймплейних особливостей даного ігрового проекту. З технічної точки зору у гри було чимало проблем, але до них ми детальніше перейдемо при описі недоліків, скажемо лише, що використовувати старий-добрий ігровий двигун id Tech 4 у 2009 році було не найкращою ідеєю.
 Якщо відомий усім Doom 3, Quake 4 та Prey виглядали зовсім непогано, то до нового Wolfenstein була величенька низка питань щодо графіки і якості картинки в цілому зі сторони гравців. З геймплейної точки зору у грі залишилося зовсім мало ключових механік знайомих вам по Return to Castle Wolfenstein. По-перше розробники прибрали класичний health bar, а замість нього нагородили головного героя автоматичною регенерацією хелс поїнтів, немов у Call of Duty. Було це зроблено у зв’язку зі звичайним слідування за трендами ігрової індустрії тих часів або ж на це були якісь більш вагомі причини?
 Відповіді на це питання ми не маємо. По-друге розробники вирішили відмовитись від структури лінійних місій попередньої гри та додали у свій новий проект відкритий світ. Бі-Джей міг вільно переміщатися районами Айзенштату, виконувати деякі додаткові доручення від представників супротиву і врешті-решт шукати колекційні предмети у вигляді інформації, фоліантів сили та золотих злитків. Останні слугували такою собі універсальною валютою на чорному ринку міста та відкривали доступ до модифікацій зброї та медальйона.
 І раз ми вже завели мову про спорядження головного героя, то приділимо йому ще більше уваги. Бласко, як і попередніх частинах серії, може носити з собою чимало зброї. Цього разу в його кишенях знайшлося місце для звичного пістолета-кулемета, снайперської і штурмової гвинтівки, парі гранат, вогнемету та кільком більш футуристичним екземплярам. Серед них зустрінуться знайомий шоковий Teslagewehr і протитанковий Panzerschreck, а також новенький дезинтегратор Partikelkanone та руйнівний Leichenfaust 44.
 Останнім, не менш важливим геймплейним елементом є медальйон головного героя. Заряджений енергією Темного Сонця, цей девайс дасть Бі-Джею можливість рухатися з більшою швидкістю у вимірі тіней, бачити своїх опонентів крізь стіни, але й це ще не все. По мірі проходження сюжету, протагоніст знаходитиме нові кристали, котрі заряджатимуть медальйон новими силами. Наприклад, як вам можливість частково чи повністю призупинити плин часу, створити навколо власного тіла енергетичний щит чи посилити бойову ефективність зброї у кілька разів і пробивати кулями бетонні стіни й укріплення, немов ніж крізь масло.
 Погодьтеся виглядає зовсім непогано чи не так? На превеликий жаль, були у цієї гри і кілька суттєвих проблем, які частково псували враження. Першим з них був вище описаний ігровий двигун id Tech 4, який відверто кажучи, не пройшов перевірку часом та на момент виходу гри був вже морально застарілим на фоні конкурентів. Незважаючи на намагання розробників "вижати зі старенької конячки усі можливості", проект таки не міг похизуватися ані передовою графікою, ані високою деталізацією об’єктів навколишнього світу.
 Проблемою під номером два став відкритий світ, який був абсолютно пустим. Бі-Джей міг натрапити на нацистський патруль, блукаючи районами міста або ж знайти якусь цікаву схованку з припасами, але на більше не варто було розраховувати. Останньою проблемою була складність гри, точніше кажучи, відсутність цієї самої складності. Навіть обравши рівень Hard, головний герой має змогу без проблем знешкоджувати десь вісімдесят відсотків супротивників, що стануть на його шляху, завдяки медальйону.
 Складається таке враження, що ще трошки і Бласковіц почне дезінтегрувати нацистів лише одним своїм поглядом, немов Супермен. Єдиними насправді сильними опонентами є елітні підрозділи СС, а також кілька босів. Лише вони мають шанс завдати американському шпигуну хоч якоїсь шкоди. Іншими словами, прощавай стара-добра хардкорність із Return to Castle Wolfenstein. В цілому Wolfenstein хоч і вийшов непоганою грою з деякими цікавими механіками, але цього не вистачило, щоб знову привернути інтерес гравців до культової франшизи.
 Фанати старих частин серії поставилися до новинки, м’яко кажучи, прохолодно, точніше пройшли й забули, як страшний сон. Теж саме можна сказати про представників ігрових ЗМІ. В результаті новий проект обернувся для студії справжнім провалом, адже за перший місяць тираж реалізованих копій складав трохи більше сотні тисяч. Втримати конкурентну боротьбу з серією Call of Duty, котра була тоді на вершині власної популярності, завдяки прекрасним Call of Duty 4: Modern Warfare і Call of Duty: Modern Warfare 2.
 Не дивно, що з такими невтішними фінансовими результатами десятки співробітників Raven Software та id Software були звільнені. Ще через деякий час, точніше у 2014 році гру повністю прибрали з полиць магазинів цифрової дистрибуції і придбати її вже неможливо. На той час це було справжнє фіаско для культової серії, такий собі дуже сумний фінал, який поставив у ній крапку на довгі роки. Можливо, на розробників чекав би зовсім інший результат, якби реліз цього проекту стався на кілька років раніше, але тут вже, як кажуть, маємо те, що маємо.
 Дякуємо за увагу, а ми традиційно бажаємо усім нашим читачам удачі та до зустрічі у наступному випуску! |
